SWOT-аналіз образу Олександри з оповідання "Украла" ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА ДАМ 60 БАЛІВ. ЛІТЕРАТУРА 5 КЛАС
Ответы
Відповідь:
Олександра, дівчинка першого року навчання, була донькою сільського писарчука-пянички. Вона вкрала шматок хліба у своєї подружки Пріськи. Пріська, донька багатого чоловіка, торохкотіла звинувачення на Олександру.
Олександра була добра і чиста дитина, але біднота і голод змусили її зробити вчинок, за який їй стало дуже соромно: «Голосне гірке ридання розітнулося у школі. Це плакала Олександра, припавши головою до столу» [10, с. 43]. Їй було гірко не за те, що її несправедливо звинувачували, а за те, що їй було соромно за свої дії. «А вчитель казав: - Не плач! Коли цьому неправда... - Правда!., правда!.. - скрикнула Олександра. - Я вкрала! - І вона заридала ще дужче» [10, с. 43]. Тут ми можемо бачити здатність дівчинки бачити правильність і неправильність дій. Вона знала, що красти - це погано, але нічого не могла зробити з почуттям голоду, адже вона вже другий тиждень їла самі сухарі.
Психологічними портретними штрихами («сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл», «обличчя було біле, як крейда», «вхопилася руками за стіл, мов боялася, що її тягтимуть кудись силоміць»), репліками засоромленої дівчинки, спокійним, урівноваженим тоном розмови вчителя з школярами письменник забезпечує виховну спрямованість твору. Провідна ж думка, що пульсує в підтексті оповідання: викриття соціального ладу, що примушував дітей трудівників на напівголодне співіснування.
Спочатку діти з притаманною їм критичністю різко засудили дівчинку. Однак Василь Митрович - учитель - вирішив дізнатися правду і запитав Олександру. Дівчинка визнала себе винною перед усіма школярами. На запитання Василя Дмитровича, чому украла, дала просту відповідь: «Я їсти хотіла». Вона крізь сльози пояснила, що дома нічого немає їсти оскільки батько-пяничка все пропиває.
Вчитель взяв дівчинку за руку і повів у хату, щоб вона там заспокоїлась. Коли він повернувся до класу, то майже всі діти запропонували для Олександри якісь харчі. Зважаючи на ті обставини, що діти терпіли страшні злидні, учитель пробуджує у школярів почуття доброти, здатності завжди підтримувати одне одного в житті. Тут ми можемо спостерігати чемність і здатність дітей до співчуття чужому горю. Вражає виховний момент: вчитель не промовив до дітей жодного слова, не дорікнув нікому. Діти все зрозуміли самі.
В останньому реченні оповідання ми бачимо, що Олександра виросла порядною людиною: «Цього року вона здасть останнього екзамена і вийде з школи розумною, правдивою і чесною дівчиною» [10, с. 44].