Ответы
Ответ:
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Григорович Фітільов) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
Микола Хвильовий біографія коротко
13 грудня 1893 р. – народився Микола Григорович Фітільов (Хвильовий) у с. Тростянець на Харківщині (нині Сумська область) в родині вчителів. Батько М. Хвильового прищепив синові любов до надбань світової культури.Навчався він у початковій школі, у Охтирській гімназії, з 6-го класу якої був виключений за участь у революційній організації (за ведення пропаганди серед селянства, бунтарську вдачу).
1914-1917 Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах.
Писати художні твори М. Хвильовий розпочав 1917 року.
1919 Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини. 1919 р. у Харкові вийшло друком три збірки поезій.
1921 р. – М. Хвильовий демобілізується, переїжджає до Харкова.
Першими поетичними збірками М. Хвильового вважаються „Молодість” і „Досвітні симфонії”.1923 року була опублікована перша прозова збірка “Сині етюди”. Пізніше Хвильовий пише такі твори: “Редактор Карк”, “Кіт у чоботях”, “Солонський Яр”, “Легенда”, “Свиня”, “Чумаківська комуна”. Письменник став членом-засновником літературної організації: «Гарт»;
1924р. – збірка оповідань “Осінь” (“Елегія”, “Я (Романтика)”, “Силуети”, “На глухім шляху” та ін.), повість “Санаторна зона”. Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20х років.
1925 – разом з однодумцями створює найпотужнішу літературну організацію ВАПЛІТЕ.
1927 р. — роман «Вальдшнепи», ІІІ частина якого знищена урядовими органами. Трактат «Україна чи Малоросія?» опублікований лише 1990 р.
1927 Працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.Грудень 1927 — березень 1928 Перебував у Берліні та Відні.1928–1930 Створив журнал «Літературний ярмарок».
13 травня 1933 На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством.
Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім’я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.
Посмертна записка: «Арешт ЯЛОВОГО — це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію
За світовідчуттям М. Хвильовий був романтиком.
Художні твори Миколи Хвильового:
збірки поезій “Молодість”, “В електричний вік”, “Досвітні симфонії”;
збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924);
новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка», «Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)»;
1924 р. – «Санаторійна зона»;
1926 р. – роман «Вальдшнепи»;
1927 р. – оповідання «Мати»;
1928 р. – «Сентиментальна історія»;
1929 р. – повість «Іван Іванович».
Помер 13 травня 1933 р в 39 років в Харкоі.Похований Перше міське кладовище (нині Молодіжний парк) в Харкові.