Ответы
Объяснение:
ОРУЕЛЛ, Джордж (Orwell George; автонім: Блер. Ерік Артур — 25.06.1903 Мотіхарі, Бенгалія — 21.01.1950, Лондон) — англійський письменник. Змалку жив у Англії. Здобув університетську освіту. Навчався в Ітоні — одному із найпривілейованіших коледжів разом із майбутнім відомим журналістом та критиком С. Коннолі, котрий редагував у роки Другої світової війни "Оглядач" і регулярно публікувався в "Санді Таймз". Перший патріотичний вірш опублікував у 1914 р. З 1922 по 1927 р. служив у Імперській поліції в Бірмі і на ґрунті вражень цих років створив роман "Дні у Бірмі" ("Burmese Days", 1934). У працях 30-х pp. сформувалося своєрідне творче письмо Оруелла. Героєм оповіді й учасником конкретних подій стає Оруелл вчорашній, про котрого розповідає Оруелл сьогоднішній, який чимало обміркував, переоцінив, але намагається бути безпристрасним, пояснити поведінку свого героя, але не прикрашати його. Погляд на себе збоку дозволяє Оруеллу поставитись до подій із гумором, з іронією, не послаблюючи при цьому драматизм;, оповіді, яка цілком може перериватися афористично короткими узагальненнями.
В оповіданні "Убивство слона" ("Shooting аг, Elephant", 1936) Оруелл змалював життя маленького колоніального містечка, просякнутого ненавистю до європейців, і молодого поліцейського, котрий ненавидить свою службу, та, з одного боку, відчуває нестерпне, гнітюче почуття провини перед бірманцями, а з іншого — обурений ставленням до себе: "Мене зачіпали щоразу, коли це видавалося безпечним... Лайки летіли мені вслід із безпечної відстані. Я збагнув тоді: коли біла людина стає тираном, вона знищує свою свободу". Коли молодий поліцейський опиняється сам на сам з бешкетуючим на базарі домашнім слоном, у якого настав "період полювання", зі старим вінчестером 44-го калібру у руках, мешканці містечка чекають, аби він убив слона, і мовчазно диктують йому свою волю І він убиває слона "винятково задля того, аби не виглядати дурнем".
Мотиви вчинків людини цікавитимуть Оруелла понад усе й надалі. Його спроби пояснити, як і чому у людини визріває те чи інше рішенню, стануть менш декларативними і більш переконливими.Повернувшись у Європу, Оруелл мешкав у Парижі та Лондоні, писав романи й оповідання. До того часу, поки не почав публікувати їх більш-менш періодично (жити на гонорари Оруелл зміг лише з 1935 p.), змушений був працювати перемивальником посуду, репетитором, вчителем у бідній приватній школі. Найцікавішою з усіх випадкових заробітків вважав працю у лондонській букіністичній крамниці. В оповіданні 1936 р. "Спогади книгаря" зобразив цілу галерею покупців: від шанованої леді, котра прохає дістати їй книгу, що сподобалась їй років 40 тому (змісту, автора та назви вона не пам'ятає, але пригадує, що у книги була червона палітурка), до дивного мовчазного племені збирачів марок усякого віку, але тільки чоловічої статі. Ці ж спостереження лягли в основу роману "Нехай цвіте аспідістра" ("Keep the Aspidistra Flying", 1936) — про асистента продавця Гордона Комстока, його домагання на працю літераторів, фінансову залежність та вимушений шлюб.