Коли ліричний герой йшов, то дорога:
а) палала;
б) струменіла;
в) ставала широкою.
2. Які відчуття охоплювали перехожого під
час власної ходи? Він був:
а) надто впевненим у своїх діях;
б) схвильований і розсіяний;
в) зачарований світом.
3. Поезія В. Симоненка «Перехожий»
присвячена:
а) Б. Олійнику;
б) О. Гончару;
в) Л. Костенко.
4. Під час подорожі ліричний герой:
а) спіткнувся;
б) зустрівся з друзями;
в) дав жебракові милостиню.
5. За що люди докоряли перехожому? Бо він:
а) не дивився під ноги, коли йшов;
б) ні з ким не вітався;
в) голосно розмовляв на вулиці.
6. Люди з натовпу «пограли словами», наче у:
а) баскетбол;
б) футбол;
в) хокей.
7. Яка риса характеру не притаманна
ліричному герою твору?
а) Цілеспрямованість;
б) впевненість у собі;
в) надмірність.
8. Ноги у подорожуючого:
а) почервоніли;
б) боліли;
в) співали.
9. Ліричний герой в результаті сприйняття
ним оточуючого світу був:
а) збентежений;
б) схвильований;
в) зачарований.
10. Гімн у творі названо:
а) хвалебним;
б) вулканним;
в) реактивним.
11. Подорожуючий власну ходу творив:
а) натхненно;
б) творчо;
в) з великою піднесеністю.
12. Коли спіткнувся перехожий, то окремі
люди з натовпу йому:
а) порадили звернутись до медичної
установи;
б) співчували;
в) надали першу медичну допомогу.
Ответы
Відповідь:
1. б) струменіла
2. в) зачарований світом
3. в) Л. Костенко
4. а) спіткнувся
5. а) не дивився під ноги, коли йшов
6. б) футбол
7. в) надмірність
8. в) співали
9. в) зачарований
10. б) вулканним
11. а) натхненно
12. б) співчували
Пояснення:
Присвята Ліні Костенко
Як він ішов! Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали —
Співали ноги,І тиша музику берегла.
Як він ішов! Зачарований світом, Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
З шаленим щастям і сміхом гарячим,
З гімном вулканним без музики й слів!
Як він ішов!
І ніхто не бачив,
І ніхто від краси не зомлів.
В землю полускану втюпився кожен,
Очі в пилюці бездумно волік…
Раптом —Шепіт поміж перехожих:
— Що там?— Спіткнувсь чоловік…
Одні співчували йому убого,
Інші не втримались докорять:
— Треба дивитись ото під ноги,
Так можна голову потерять…
Трохи в футбола пограли словами,
Обсмакували чужу біду.
А він знову йшов.І дивився прямо.
І знову
Натхненно творив ходу!