Ответы
Ответ:
ниже
Объяснение:
У 1852 році Філарет, митрополит Московський, запропонував збудувати у Києві храм на честь майбутнього дев'ятисотріччя Хрещення Русі київським князем Володимиром. Громадяни з усіх частин Російської імперії почали масово жертвувати кошти на храм, і в 1859 загальна сума пожертв досягла 100 000 російських карбованців.
Спорудження храму розпочалося в 1862, а закінчилося в 1882.
На урочистому освячуванні собору, що відбулося 20 серпня 1896, був присутнім імператор Микола II з дружиною Олександрою Федорівною.
У радянські часи собор залишався відкритим храмом, виконуючи функції кафедрального собору Києво-Галицької митрополії Російської Православної Церкви. Хоча спроби закрити були. Так, в серпні 1929 секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київської міської ради про закриття «за численними проханнями трудящих» Володимирського собору в Києві та організацію в його приміщенні Всеукраїнського антирелігійного музею[1].
Під час окупації собор був відреставрований, на кінець 1943 було призначено його урочисте відкриття[2]. Після визволення Києва від німців собор став кафедральним собором Російської православної церкви і у такій якості функціонував надалі.
У 1992 р., після утворення Української Православної церкви Київського Патріархату храм став Патріаршим кафедральним собором цієї конфесії.
У Володимирському соборі нині знаходяться мощі Великомучениці Варвари, реліквіяр для яких у 18 столітті виготовив київський золотар Самійло Ростовський, а також мощі Святителя Макарія.