Ответы
Ответ:
Як-то раз я потрапив на культурно-мистецький захід, що проходив у моєму рідному місті. Там була виставка картин і фотографій, концерт класичної музики і танцювальний вечір. Все проходило на високому рівні: відмінна організація, красиве оформлення зали, гарна атмосфера.
Однак, для мене особливим було те, що на цьому заході виступала моя знайома, яка відточувала свої музичні здібності на консерваторії. Я завжди вірив у неї та підтримував, тож в цей вечір я відчув себе її найбільшим фанатом.
Починалися виступи молодих музикантів і звучала класика. Я стежив за тим, як піднімається її напруження, коли настав її черга. Вона підійшла до рояля, в чорній сукні виглядала тонкою і ніжною. Всі ми затримали подих, чекаючи на те, що завіситься.
Її довгі руки легли на клавіші. Барвисті звуки і краса мелодій випливали із рояля, Учасники відчували, що отримують задоволення, а молодий скрипал зачарував аудиторію. Всі ми залишалися зовсім на межі, співчуваючи віртуозу та відчуваючи звучання класичної музики.
Коли звук в залі затих, я здогадався, що наша знайома дала все, що мала. Вона зняла руки від клавіш, піднялася і вклонилася, сподівівшися переконатися у своїх успіхах, а тоді зібралася нарешті зібратися і вийшла зі сцени.
Цей вечір я провів з смутком і пошаною, маючи можливість бути свідком того, як змалечку однозначна мелодія стала частинкою великої мистецької події.