Ответы
Відповідь:
Раннього середньовіччя (5-10 століття): Воїни були взагалі неозброєні, або ж були забезпечені лише простими зброями, такими як дерев'яні щити та дерев'яні копи. З часом, з'явилися малий меч, який носили на поясі та простий ланцюговий наплічник.
Епоха Раннього Середньовіччя (11-13 століття): У цей період було винайдено нові види зброї, такі як броньовані коні, жилети та зброя з металу. На зміну копьям прийшли стріли та важкий меч, який був зручніший для бою в ланцюговій броні.
Пізнє Середньовіччя (14-15 століття): На цей період припадає піднесення рис характерних для лицарів, які носили повні броні з металу, включаючи головний убор, наплічник, лати, рукавиці та кирасу. Озброєння, також стало важчим і складнішим, щоб забезпечити максимальний захист. У цей період також з'явився кінський щит та нові види зброї, такі як аркебуза та ковальські молотки.
Пояснення:
Ответ:
Лицарі Середньовіччя об'єднувались в організації, які назвались орденами (анг. order). Ордени були як світськими так і духовними. Перші релігійні ордени лицарів було створено під час хрестових походів для захисту, супроводу, догляду за прочанами до Святої землі і святих місць і захисту від мусульман. Умовами для членів ордену були бідність, цнотливість, послух і військова служба. З середини 14-го Століття ордени давали надійну базу для влади монарха. Серед основних — Мальтійський орден, Орден Підв'язки, Орден святого Гумберта , Орден тамплієрів.Озброєння лицаря. Метрополітен-музей, Нью-Йорк
У XI—XII ст. важкоозброєні лицарі захищали себе тільки кольчугами, а легкоозброєні вершники йшли в бій абсолютно без металевих обладунків. У XIII ст., у міру того як важкоозброєна кіннота запасається нагрудниками і корсетами, в битву трьох коней (звичайно типу дестріє) і одного, двох або трьох зброєносців, яких, зазвичай, набирали із залежних людей або лицарських синів, що не отримали присвячення в лицарі. Зброєносці спочатку йшли в битву пішими і під час сутичок залишалися позаду, із запасними кіньми і зброєю. Коли в XIV ст. серед лицарів укоренився звичай спішуватись під час битви, то зброєносці стали набиратися з легких вершників; рахунок лицарському війську став йти по «списах», рахуючи трьох вершників як один лицарський спис.Жили лицарі за рахунок земельних наділів та відсотку з трофеїв. На прикладі IV хрестового походу, згідно де Віллардуена.
Щоб збільшити їх кількість у VIII столітті франкські королі починають роздачу церковних та королівських земель за певні заслуги та послуг. При цьому людина, що отримала наділ землі більше 12 гуф (1 гуф це десь 7 –10 гектарів), була зобов’язана явитися на військову службу з повним озброєнням важкого вершника.
Володіння землями, участь у війнах під прапором короля франції, участь в лицарських турнірах, битви з іншими феодалами.
Лицарські обладунки і озброєння Середньовіччя змінювалися, дуже швидко. лицарські лати середини XV в. навіть віддалено не були схожі на те, чим захищали себе воїни в XII або XIII ст. Еволюція стала особливо помітною в пізніше Середньовіччя, коли мало не щороку привносив зміни у вигляд захисного і наступального озброєння. До кінця XIV - початку XV ст. остаточно оформився вигляд повного латного обладунку. У 20- 30-і рр. XV ст. найкращими вважалися обладунки, зроблені італійськими і насамперед міланським зброярами, славляться надзвичайною майстерністю своєї роботи. Поряд з італійськими були популярні також зброярі півдня Німеччини та Нідерландів.
винятковою популярністю користувалося конічне забрало, яке через свою форму по-німецьки називалося «хундгугелем» (собача голова). Завдяки такій формі навіть потужні удари списи зісковзували, не завдаючи шкоди. Для полегшення дихання і забезпечення кращого огляду забрала забезпечувалися нижнім прорізом на рівні рота і численними круглими отворами. Ці отвори могли розташовуватися тільки на правій половині забрала, що обумовлювалося умовами кінного бою на списах.
Піхота, кавалерія
Володіння землями, участь у війнах під прапором короля франції, участь в лицарських турнірах, битви з іншими феодалами
Х - ХV століття
Фальшіо, Бойова сокира, Бойовий молот, Пірнач, Булава, Бойовий біч, Спис, Меч, Кинжал, Бойовий ніж, Стилет, Секіра, Клавець
Символ Французьких лицарів.png
Французькі лицарі — середньовічний дворянський почесний титул у Франції.
Лицарські обладунки і озброєння Середньовіччя змінювалися, мало не з такою ж швидкістю, як і сучасна мода. І лицарські лати середини XV в. навіть віддалено не були схожі на те, чим захищали себе воїни в XII або XIII ст. Еволюція стала особливо помітною в пізніше Середньовіччя, коли мало не щороку привносив зміни у вигляд захисного і наступального озброєння. До кінця XIV - початку XV ст. остаточно оформився вигляд повного латного обладунку. У 20- 30-і рр. XV ст. найкращими вважалися обладунки, зроблені італійськими і насамперед міланським зброярами, славляться надзвичайною майстерністю своєї роботи. Поряд з італійськими були популярні також зброярі півдня Німеччини та Нідерландів.
До першої третини XV ст. лицарі використовували чотири види шоломів: басінет, арме, салад і шоломи з полями (шапель -де -фер). Басінет - шолом з напівсферичним або конічним вщент , забезпеченим забралом. Басінети кінця XIV - початку XV ст. мали задню пластину, яка опускається на спину воїна, а також нашийник, який надійно захищав голову і шию воїна. Басінети з подовженою нашийною пластиною називалися «великими басінетами» і отримали чимале поширення. Великі басінети завжди забезпечувалися забралом. В кінці XIV ст
Шолом французького лицаря.
. винятковою популярністю користувалося конічне забрало, яке через свою форму по-німецьки називалося «хундгугелем» (собача голова). Завдяки такій формі навіть потужні »