Ответы
“Кіт лише посміхнувся, коли побачив Алісу. «На вигляд він досить добродушний, — подумала вона. — Але у нього такі довгі кігті і так багато зубів, що краще ставитися до нього з повагою», вирішила вона.”
“Цього разу він зникав дуже повільно, починаючи з кінчика хвоста і кінчаючи усмішкою, яка залишалася ще деякий час після того, як весь Кіт уже зник.” (про кота)
«І тоді, — міркувала Аліса, — що буде зі мною? Вони тут дуже люблять рубати голови. Дивно, що тут взагалі є ще хтось живий». (Аліса про Королеву)
“По-перше, Герцогиня була страшенно потворна, а по-друге, її підборіддя приходилося якраз на плече Алісі, а воно було таке гостре! ”
“Незабаром, удалині, вони побачили Казна-Що-Не-Черепаху, що сумний та невеселий сидів на прискалку. Підійшовши ближче, Аліса почула його зітхання – такі тужні, наче в нього розривалося серце; Аліса ледь не заплакала з жалю.”
“— Перш за все, звичайно, я навчилася чигати й кусати, — відповіла Фальшива Черепаха. — Потім ішли чотири дії арифметики: удавання, віджимання, втілення і
вноження.”
“— Ну, була ще свисторія, — відповіла Фальшива Черепаха, загинаючи ласти при переліченні предметів, — свисторія стара й нова, географія, балювання. Викладачем балювання у нас був старий морський вугор. Він навчав нас також рисуватись і тушуватись.”
“Суддею, між іншим, був сам Король. Оскільки він нап’яв корону поверх парика, то почував себе досить незручно, і взагалі парик не личив йому.”
Першим свідком був Капелюшник. Він з’явився з чашкою чаю в одній руці і шматком хліба з маслом в другій.
— Я тримаю їх для продажу, — Додав Капелюшник на пояснення. — У мене жодного власного. Я капелюшник.
“- А як тобі подобається Королева? – запитав Кіт, стишивши голос.
– А ніяк, – відповіла Аліса, – вона так страшенно… (тут Аліса помітила, що Королева стоїть у неї за спиною, наслухаючи)… так страшенно вправно грає, що не треба великого розуму, аби вгадати, хто переможе.”
“Королева на все – мале й велике – мала одну раду. – Зітнути йому голову! – кинула вона, навіть не обертаючись.” Аліса – 7-річна дівчинка, вигадниця і фантазерка, допитлива, добра, вихована. Головна героїня мрійлива і наївна. Вона намагається зрозуміти ілюзорний світ, в який потрапила, але там не діють жодні правила і закономірності.
Чеширський Кіт (у перекладі Г.Бушиної – Кіт-Сміюн) – усміхається, грає словами. Його погляди змінюються залежно від ситуації, він хитрий і непередбачуваний. Вміє зникати частково і повністю, тому не боїться, що йому відрубають голову.
Блакитна Гусінь (у перекладі Г.Бушиної – Вовчок) – дивна істота, говорить загадками, її висновки нелогічні і безглузді. Персанаж намагається допомогти Алісі згадати вірш, курить кальян. Нагадує стару гувернантку своїм бурчанням та постійними моралями.
Білий Кролик – постійно кудись поспішає і щось губить.
Капелюшник – робить капелюхи, бере участь у чаюванні, на суді. Він невихований та не надто розумний, робить зауваження Алісі. Його словниковий запас обмежений, а мова нерозбірлива.
Королева сердець – головна серед жителів чарівної країни. Егоїстична і гордовита. Вона всім загрожує стратою, вередує, як дитина. Нерозумна і непослідовна у своїх діях. Хитра, любить слідкувати та підслуховувати, не терпить відмов та заперечень.
Грифон – герой, який супроводжував Алісу. Він мав риси лева та орла. Мудрий та дбайливий.
Казна-Що-Не-Черепаха (у перекладі Г.Бушиної – Фальшива Черепаха) – доброзичливий і балакучий герой. Розповідає Алісі про своє життя, навчання.
Другорядні герої:
Шалений заєць – разом з Капелюшником бере участь у божевільному чаюванні. Пропонує Алісі випити вина, вчить дівчинку завжди казати те, що думає.
Соня – учасник чаювання, переважно спить. Іноді робить абсурдні ба дурні зауваження Алісі.
Чирвовий Валет
Герцогиня – почесна жінка, що любить моралізувати.
Король сердець – безглуздий і жорстокий правитель.
Додо (у перекладі Г.Бушиної – Індик)
Ящур Крутихвіст