Ответы
У Давньому Римі водопостачання було дуже розвиненим і складалося з мережі водопроводів, що працювали на протязі всього міста.
Найбільш відомий римський водопровід - Акведук Клавдія, який був побудований в 52 році н.е. Його довжина складала 69 кілометрів, а висота досягала 28 метрів в окремих ділянках. Водопровід працював за принципом гравітаційної подачі води і забезпечував місто та, в першу чергу, царський двір, водою.
Акведук - це інженерна споруда, яка призначена для транспортування води на відстань від джерела до місця призначення.
Зазвичай акведуки мають форму каналу з високими стінами, які можуть бути збудовані з різних матеріалів, таких як камінь, цегла, бетон або метал. Оскільки вода не може рухатися вгору, акведук повинен мати достатню нахил для забезпечення течії води від джерела до призначення.
Перш за все, вода збирається в джерелі, після чого вона направляється по акведуку до свого призначення. Якщо акведук має нахил, то вода рухається за допомогою гравітації, інакше, якщо акведук має плоский профіль, для переміщення води потрібні насоси.
Щоб забезпечити надійне функціонування водопроводів, римляни будували їх з високоякісних матеріалів, таких як камінь, бетон, цегла та свинець. Канали водопроводу були вкриті свинцевими плитами для запобігання втрати води через витікання чи випаровування.
Римські водопроводи використовувалися не тільки для забезпечення питною водою, але і для забезпечення гігієни в термах, а також для поливу рослин в садах та виноградниках.
Усі римські водопроводи були безперервним джерелом води, що забезпечувало місто питною водою та допомагало у підтриманні гігієни та чистоти. Водопостачання було дуже важливим для функціонування Риму та його мешканців.