Ответы
Ответ:
категорія етики, протилежна добру. Все, що викликає в нас незадоволення, огиду, або взагалі оцінюється нами негативно і протиставляється благу.
Моральне зло присутнє тоді, коли негативні явища й процеси дійсності постають як наслідок свідомого волевизначення суб’єкта. Отже, це те зло, яке обирає людина [Малахов В. Етика — К. : Либідь, 1996. — С. 96]. Можна виділити два основних його види: 1) перший постає як активне самоствердження за рахунок інших, 2) другий – виражається у небажанні чинити опір зовнішньому впливу, власним “злим” схильностям і потягам. Ці види морального зла визначають як ворожість та розпущеність. Спільною та визначальною для обох є санкція людської волі. Якщо розпущеність, виявляючись у підпорядкуванні зовнішнім обставинам та власним нахилам, призводить до перетворення суб’єктом себе на пасивний предмет, то ворожість – навпаки. Варто також зазначити той факт, що якщо людина не чинить опору своїм слабостям, оскільки фізично або психічно не здатна їм протистояти, – мова не йде про моральне зло. Це стає злом лиш тоді, коли людина свідомо потурає цим слабостям та самоутверджується. Ворожість розкривається в пануванні суб’єкта над людьми та навколишнім світом, реалізується у таких почуттях як гнів, ненависть, і такій особистій якості як агресивність, що виявляється у прагненні до жорстокості, руйнації та насилля.соціальне — невідповідність громадської і державної організації ідеї справедливості, наприклад, нерівномірний розподіл благ між класами.метафізичне — недосконалість, витікає з природи буття взагалі і природи людинизокрема.
Объяснение:
категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події. Добро — благо, моральне, правильне, стверджувальне, позитивний початок, корисне, пожиточне. Протистоїть злу, поганому, руйнівному, негативному початку. Людській волі є властивим бажання добра, краси або правдивого щастя. Кожна людина гостро відчуває природне бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою. З цього приводу Святий Августин у своїх Сповідях писав:
«Наше серце, Господи, є невгамовним до часу, коли воно знайде відпочинок у Тобі» Бажання добра, яке б зробило людину щасливою, не є чисто гіпотетичним бажанням, це вроджена основа в самій людській природі, а природа є постійною і стабільною, знаходиться в усіх людях, в усіх місцях, в усіх часах. Крім того, це бажання належить самій природі волі людини, яка є аперитивним членом, що має універсальне добро за ціль.
Здоров'я як добро. У час хвороби людина має природне бажання одужати, жадаючи здоров'я як великого добра. Але як тільки людина стає здоровою, вона усвідомлює, що здоров'я само по собі не може принести щастя: людина може бути в досконалому здоров'ї і в той же час переповнена смутком. Бажання тілесного здоров'я властиве і тваринам.Насолода від почуттів як добро. Далекі від того, щоб дати нам щастя, при найменшому надуживанні ними вони приносять розчарування та огиду. Бо людський інтелект із його сприйняттям універсального необмеженого добра відразу говорить після отримання тієї чи іншої чуттєвої насолоди, що вона є неправдивою пустотою, нездатною наповнити глибоку пустоту в серці людини, задовольнити її бажання щастя. Бажання цього добра властиве і тваринам.Багатство та честь як добро. Багатство завзято пожадається багатьма. Як тільки людина володіє ним, вона відразу усвідомлює, яким поверхневим і минущим є задоволення, яке воно дає, і яким неадекватним і невідповідним є багатство для заповнення пустоти людського серця.Влада та слава як добро. Той, хто піднявся на колесі долі, ще недосягнувши вершини, починає спускатися. Він мусить віддати місце іншим і незабаром буде, як зірка, чиє світло згасло.Знання наук як добро. Навіть коли знання вірне і безпомилкове, добро знання залишається лише добром інтелекту, а не цілої людини. Проте серце та воля теж мають свої глибокі духовні потреби, і поки вони незадоволені, не може бути правдивого щастя. Це добро невластиве тваринам.Піднесена форма дружби як добро. Така дружба, без сумніву, приносить інтенсивну радість, інколи вражаючи найглибше буття людини. Але людина має інтелект, який сприймає універсальне й необмежене добро та незабаром розуміє, що ця піднесена форма дружби є обмеженим добром.