Ответы
Відповідь:
Жив-був займенник, який ніколи не був задоволений своїм життям. Він завжди порівнював себе з іншими частинами мови, особливо зі словами, які були більш звучними та видатними.
Займенник часто думав про те, як було б добре бути іменником, який завжди стоїть у центрі уваги та використовується найчастіше. Або бути прикметником, який завжди може описати щось таким чином, щоб воно здавалося найкращим у світі.
Одного разу займенник був настільки засмучений своїм життям, що вирішив піти в далекі краї. Він проходив через ліс, коли раптом зустрів веселого прикметника.
"Привіт, займеннику!", - з радістю привітав його прикметник. "Я так радий, що тебе побачив. Ти знаєш, що ти єдиний займенник у світі?"
"Так, я знаю", - відповів займенник. "Але це нічого не змінює. Я все ще не є найважливішою частиною мови, а це так сумно".
"Ні, ти помиляєшся", - заперечив прикметник. "Ти дуже важливий, тому що ти допомагаєш зв'язувати інші частини мови. Без тебе мова була б дуже складною та незрозумілою".
Займенник подивився на прикметника, і на його обличчі була щирість і доброта. І з того дня займенник зрозумів, що він унікальний та важливий у своєму роді, і що вся мова не могла бути повноцінною без нього.