Ответы
Цар запитав у своїх доньок:
-Як ви мене, мої любі донечки, мене любите?
-Як цукор,- сказала старша донька
-А я люблю, як хліб! - зауважила середня донька.
-А от я люблю тебе, мій татусю, як сіль.
-Ану геть звідси! - розсердився цар.
-Як можна любити мене, як сіль? - запитав цар.
-Але, татусю, сіль дуже важлива. Вона збагачує смак їжі і без неї все стає безсмаковним. І саме так я люблю тебе, ти дуже важливий для мене, ти збагачуєш моє життя і без тебе все стає безсмисленним, - пояснила наймолодша донька.
-Ти права, моя дитино, - відповів цар, - я теж люблю тебе, як і твої сестри, і зрозумів, що твоя любов не менш важлива, ніж любов інших. Ви всі мої донечки дуже важливі для мене і я вас всіх люблю над усе.
Так цар зрозумів, що любов кожної з його доньок є унікальною і важливою, і що немає такої речі, як найбільша любов, оскільки любов не можна порівнювати. І він жив щасливо зі своїми доньками до кінця своїх днів.