Жовто/гаряча осін.. стогт.. над с(е/и)лом, ро(с/3)кинувши високо над 3(e/и) млею блакитні небеса. По садах загуляли молодi падолисти, та ще срiбне павути(н/нн)я літає (у/в) повітрі, снує свою дивну пряжу над п(е/и)релазами. Настала лагідна пора бабиного літа. Оста(н/нн)i сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим м(е/и)реживом, мрійним смутком, прощал...им ячанням журавлів, що відлітают... у вирій. На городах уже зібрано гарбузи, викопано картоплю, зрізано капусту на грядках. Тільки де/не/де стоїт... сухе соняшничи(н/нн)я й тихо шурхо...и.т..., нагадуючи про гарячі днi лiта, коли воно цвiло жовтими решетами на городах, просіваючи сонячний пил. Зв..яли, поникли від нічних приморозків квіти біля хат, тільки одні високі синен..кі стоят... Їх (в/у) народі називают...«мороз», може, через їхню стійкіст.. до холоду, а може, через цвітіння, що нагадує голубуватий iнiй ранн...ого приморозку. Під стріхами хат дбайливі господині розвішали золотавi качани кукурудзи, жовтi гвоздики й кетяги червоної калини. Здалеку, коли глянеш.., стоїт... така хатина, як молода в осi(н/Hн)ьому вінку. Стоїт... і жде весілля. Може і справді завітают.. до такої старости адже осінь то найкраща пора для сватання. Що недiлi прокочуют...ся по селу весільною перезвою дружки й бояри, гудуть бубни, лунає весільна музика. Завдання: списати текст, знімаючи риски та вставляючи, де треба, пропущені букви. У виділених реченнях розставити пропущені розділові знаки, підкреслити головнi та другорядні члени речення.
Ответы
Відповідь:
Жовтогаряча осінь стоїть
над селом, розкинувши високо над 3eмлею блакитні небеса. По садах загуляли молодi падолисти, та ще срiбне павутиння літає у повітрі, снує свою дивну пряжу над перелазами. Настала лагідна пора бабиного літа. Останнi сонячні дні такі ласкаві, оповиті сріблястим мереживом, мрійним смутком, прощальним ячанням журавлів, що відлітають у вирій. На городах уже зібрано гарбузи, викопано картоплю, зрізано капусту на грядках. Тільки де-не-де стоїть сухе соняшничиння й тихо шурхотить, нагадуючи про гарячі днi лiта, коли воно цвiло жовтими решетами на городах, просіваючи сонячний пил. Зв'яли, поникли від нічних приморозків квіти біля хат, тільки одні високі синенькі стоять Їх у народі називають «мороз», може, через їхню стійкість. до холоду, а може, через цвітіння, що нагадує голубуватий iнiй раннього приморозку. Під стріхами хат дбайливі господині розвішали золотавi качани кукурудзи, жовтi гвоздики й кетяги червоної калини. Здалеку, коли глянеш, стоїть така хатина, як молода в осiнньому вінку. Стоїть і жде весілля. Може і справді завітають до такої старости, адже осінь-то найкраща пора для сватання. Що недiлi прокочуються по селу весільною перезвою дружки й бояри, гудуть бубни, лунає весільна музика.