Розставити розділові знаки в реченнях
Серце не камінь.Прийняти рушник поцілувати його знак згоди.А осінь як спомин.Молодість буйність а старість не радість. Я боюсь спокою бо спокій як мені здається початок кінця. Ні про що не турбуватися ні за що не переживати значить не жити а бути мертвим адже турбота це рух душі а жити це рух. Науці належить розум,а поезії споконвіку душа.Хай тобі кожен метелик буде привітом,а кожний подих вітру поцілунком.І все і штурмуюче море і голубіюче небо і далекі,ледь окреслені хмари пройняте легеньким серпанком рухливого туману. За Дніпром зійшов круглий з приємною утомою під очима місяць.Тепер Остап скривджений і цькований мусив кинути рідний край. Гордий і волелюбний він нагадував сокола.У клопотах і турботах непомітно спливло літо вінець хліборобського року. Тужливо подивившись у небо лелека від криниці повертається назад у бічну вуличку. Хіба ж я міг піти не пообідавши?На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені.Одного разу у Пилипівку то було надворі завірюха куйовдила буря сумно вила у димар.
Ответы
Ответ:
Серце не камінь.
Прийняти рушник, поцілувати його, знак згоди.
А осінь, як спомин.
Молодість – буйність, а старість – не радість.
Я боюсь спокою, бо спокій, як мені здається, початок кінця.
Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати, значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – це рух душі, а жити – це рух.
Науці належить розум, а поезії споконвіку – душа.
Хай тобі кожен метелик буде привітом, а кожний подих вітру – поцілунком.
І все, і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари, пройняте легеньким серпанком рухливого туману.
За Дніпром зійшов круглий, з приємною утомою під очима, місяць.
Тепер Остап скривджений і цькований мусив кинути рідний край. Гордий і волелюбний, він нагадував сокола.
У клопотах і турботах непомітно спливло літо, вінець хліборобського року.
Тужливо подивившись у небо, лелека від криниці повертається назад у бічну вуличку.
Хіба ж я міг піти, не пообідавши?
На лівобережжі замість верб і чагарників видно погорблені смуги темені.
Одного разу у Пилипівку, то було надворі завірюха, куйовдила буря, сумно вила у димар.
Объяснение: