САМОСТІЙНО РОЗСТАВТЕ ПОТРІБНІ РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ТА ПРАВИЛЬНО ЗАПИШІТЬ СЛОВА, РОЗКРИВАЮЧИ ДУЖКИ (...), ЗНІМАЮЧИ СКІСНУ РИСКУ.
ПРА/ДАВНЯ УКРАЇН(Ь)С(Ь)КА ОСЕЛЯ
Пра/давня україн(ь)с(ь)ка оселя як правило
була одно/камерною (і/й) опалювалас(я,ь) «по/ч(ьо/о)рному». Дим (з/із) печі в(е/и)ходив бе(з/с)пос(е/и)редн(ь)о (в/у) помешка(н/нн)я піднімаюч(и/і)с(ь) до/стелі. Це зумовлювалос(я,ь) кіл(ь)кома пр(е/и)чинами (в/у) такий спосіб краще (з/с)б(е/и)рігалос(я,ь) т(е/и)пло провод(е/и)лас(я,ь) своєрідна д(е/и)з/інфекція помешка(н/нн)я. Пр(е/и)міще(н/нн)я час/від/часу провітрювали. Не/в(е/и)лич(ь)кий отвір що піз(ь)ніше п(е/и)р(е/и)творивс(я,ь) на вікна регулювавс(я,ь) засувною до(шч)еч(ь)кою. За/потреби її можн(а/о) було ві(д/т)чинити щоб надходило свіже повітр(’)я (і/й) світло.
Ж(е/и)тлові умови (в/у) давніх одно/камерних житлах були м(’)яко кажуч(і/и) не/з/кращих. Люди не/рідко хворіли на запале(н/нн)я л(е/и)генів очей тощо. Тому (з/із) часом мусили з(’)явитися вивідні д(е/и)мо/ходи (в/у) сіни а з/годом (і/й) комини. Про/те основний тип житла довгий час зал(е/и)шавс(я,ь) трад(е/и)ційним. (В/У) ц(ь)ому можут(ь) п(е/и)р(е/и)конатис(я,ь) ч(е/и)сле(н/нн)і відвідувач(и/і) музеїв народної арх(и/і)тектури (і/й) побуту (в/у) (К/к)и(є/ї)ві (П/ п)(е/и)р(е/и)яславі/(Х/х)мел(ь)ниц(ь)кому (Л/л)ьв(і/о)ві та (У/у)жгороді.
Ответы
Прадавня українська оселя.
Прадавня українська оселя як правило було однокамерною й опалювалася "по чорному". Дим з печі виходив безпосередньо в помешкання піднімаючись до стелі. Це зумовлювалося кількома причинами у такий спосіб краще збереглося тепло, проводилася своєрідна дезінфекція помешкання. Приміщення час від часу провітрювали. Невеличкий отвір, що пізніше перетворився на вікна регулювався засувною дощечкою. За потреби її можна було відчинити, щоб надходило свіже повітря й світло.
Житлові умови в давніх однокамерних житлах були, м'яко кажучи, не з кращих. Люди нерідко хворіли на запалення легенів очей тощо. Тому із часом мусили з'явитися вивідні димоходи в сіни, а згодом й комини. Проте основний тип житла довгий час залишався традиційним.У цьому можуть переконатися численні відвідувачі музеїв народної архітектури й побуту у Києві, Переяславі, Хмельницькому, Львові та Ужгороді.