Ответы
Ответ:
На початку ХІХ століття в Україні було чуттєве зменшення автокефалії Церкви. До 1839 року всі єпископські нагляди знаходились у владі митрополитів, які носили звання "глава", "варварський великий князь". Проте 1839 року влада цих посадових осіб була суттєво зменшена, їхнє відомче становище знизився до "носіїв богословського слова". У 1905 році з’явилася можливість створення української автокефальної церкви, але через тиск російської влади цей процес знову зупинився.
Щодо світського життя, в середині XIX століття в Україні було значне зростання промисловості, розвивалося торгівля та транспорт. Це призвело до збільшення кількості ремісників та промисловців, з'явилися нові види промисловості, зокрема текстильна та цукрова. Українські ремісники і промисловці зосереджувалися переважно в містах, в той час як на селі тривали традиційні галузі зайнятості - сільське господарство та скотарство.
На початку ХХ століття відбулося певне зростання національної свідомості в Україні. З'явилися політичні партії з українським напрямком, інтелектуальна еліта почала вдаватися до активних дій, пишучи літературні твори, створюючи освітні заклади та поширюючи національну ідеологію. Традиції української культури стали зусиллями відроджено, і це стало можливим завдяки розвитку зароджуючоїся української культурної, наукової та громадської еліти.