Ответы
Відповідь:Лишки того, що колись було прекрасним будинком, залишалися як німи свідченнями минулих днів. Зовнішні стіни, колись вишукано оздоблені, тепер були ошатно вкриті мохом і вивітреними фарбами. Корабельні дошки, що вкривали покрівлю, вже давно почали розпадатися під впливом часу.
За зруйнованим виглядом будинку пахнуло містичними історіями та загубленими спогадами. Зісклінілі вікна, які колись пропускали промені сонця, тепер були покриті пилом та павутинням. Двері, що раз приймали своїх гостей з вітальним посмішкою, тепер стояли нарешті відчиненими, ждучи, щоб кожен, хто бажає, зайшов і зазирнув у внутрішні таємниці.
Попри своє запущене становище, краса колишнього будинку проривалася крізь розпад і забуття. Рештки розколотого стільця віддавали тепло покинутих розмов. Розсипані книги, які колись оживали історіями, лежали по всій підлозі, чекаючи, коли відкриються їх сторінки знову.
Цей колишній будинок, хоча й зазнав ганьби часу, все ще тримав в собі почуття магії минулого. Кожен тріщина на стіні, кожне вивітрене перо вказували на життя, яке раз розгорталось в цьому прекрасному місці. І хоча час забрав його блиск, його спогади і дух живлились у повітрі, звільняючи прекрасну мелодію минулого, яку тільки ті, хто зупинився тут на мить, могли почути.
Пояснення: