Ответы
Святині досі вражають величністю та розкішшю. Окрасою нашої столиці по праву вважається Софіївський собор. Скільки всього побачив храм на своєму віку. Саме тут відбувалися найвизначніші події у становленні державності України.
Та справжньою перлиною заповідника «Софія Київська» залишається дзвіниця – пам’ятка козацького бароко. Дерев’яна чотириярусна споруда, збудована за Петра Могили, отримала чимало випробувань на свою долю: пожежу, обвали, блискавку. Сьогодні складно в це повірити, спостерігаючи за такою красою. Тепер вже не дерев’яні, а цегляні стіни височіють на подвір’ї храму.
Дзвіниця має пірамідальну композицію, це надає їй особливої витонченості. Чотири об’ємні яруси сполучені складними карнизами й тримають на собі позолочений купол, який переливається у світлі яскравого проміння. Стіни декоровані різноманітним ліпним орнаментом у формі янголят, квітів, масок, орлів. Тому кожна деталь тільки підтверджує майстерність архітектора. Тільки тепер орнаменти фарбують яскраво-білим кольором, а сам фасад – ніжно-бірюзовим, що, в поєднанні з блиском купола, створює свіжий образ.
Дзвіниця Софіївського собору прикрашає не одну картину, адже, безумовно, є взірцем українського духовенства. Її архітектура відрізняється від інших споруд і це робить храм неповторним. І вже жоден прохожий не омине його своєю увагою.
Повнотою мого подиву займає мене Софійський собор – безсумнівно перлина української архітектури. Його дзвіниця виступає переді мною, неначе високий хоробрий стражник, оберігаючи святиню, що простяглася під нею. Вона гордо підноситься до небес, мов непохитна вежа, переплетена духом минулих віків.Іскриста вежа, вкрита різнобарвними мозаїчними плитками, розкидає своє світло на кожен куточок навколишнього простору. Яскравість та блиск уривають подих, нагадуючи про світло в душі людини. Усі мої спогади здіймаються разом зі мною, коли мої очі піднімаються вгору, дивлячись на гідний захоплення зіг.Ця дзвіниця – жива, сповнена таємниць і дива. Сріблясті стрілки годинника виглядають як розквітлі квіти, які привертають мою увагу до ходу часу. Кожен грізний удар дзвона пронизує мою душу, розганяючи всі сумніви і тривоги. Вони вириваються з могутнього металу, розносяться по вулицях, огортаючи кожного, хто їх почує, відчуттям величі та покликання до вищого.Металеві крила дзвіниці, ніби відкриваються, витягуються усередину і ловлять подих душі, випускаючи його знову на світ. Вони ніби розповідають історію кожного, хто пройшов тут, надаючи голосу та звуку невмирущості.