Ответы
Ответ:
Неспецифічний (вроджений) імунітет носить видо-специфічний характер, тобто є практично однаковим у всіх представників одного виду. Він спрямований проти будь-яких чужорідних речовин і забезпечує боротьбу з інфекцією на ранніх етапах її розвитку, коли специфічний імунітет ще не сформувався.
Неспецифічний (вроджений) імунітет забезпечується:
шкірою;
клітинами і секретами слизових оболонок, які є першими бар'єрами на шляху інфекцій;
здатністю лейкоцитів до фагоцитозу.
Стан неспецифічного імунітету визначає схильність людини до різних інфекцій, збудниками яких є умовно патогенні мікроби.
Специфічний імунітет носить індивідуальний характер і формується протягом усього життя людини в результаті контакту його імунної системи з різними мікробами і антигенами.
Специфічний (набутий) імунітет забезпечуютьТ- і В-лімфоцити, що утворюються у центральних органах імунної системи, і які мають на поверхні своїх мембран рецептори, здатні розпізнавати певний антиген, взаємодіють з антигенами і знищують їх. Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а В-лімфоцити — гуморальний імунітет. Специфічний імунітет зберігає пам'ять про перенесенні інфекції і перешкоджає їх повторному виникненню.
Природний імунітет
Люди вже з народження є несприйнятливими до багатьох хвороб, оскільки в їх крові містяться готові антитіла. Такий імунітет називають вродженим. Вроджений імунітет успадковується від батьків. Наприклад, у людини з народження є імунітет до збудника чуми собак. Людина не хворіє на цю хворобу.
У результаті перенесеної інфекційної хвороби в організмі людини також утворюються антитіла — виробляється імунітет. Такий імунітет отримав назву набутого. Якщо збудники хвороби знову потраплять в організм власника набутого імунітету, то виробляються антитіла які дуже швидко знищать цих збудників, і людина не захворіє. Наприклад, перехворівши на кір, кашлюк, вітряну віспу, люди, як правило, не хворіють цими хворобами повторно.
Штучний імунітет
Щоб уберегти людину від зараження тією чи іншою інфекційною хворобою (віспою, краснухою, паротитом (свинкою), поліомієлітом, дифтерією, тощо), людині роблять щеплення — вводять вакцину (убитих або сильно ослаблених збудників хвороби) і таким чином створюють штучний імунітет.
Щеплення викликає захворювання у легкій формі, при цьому утворюються захисні антитіла. Це — активний імунітет. Щеплення врятували життя багатьом людям.