Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Козак заглянув дівчині в очі, що синіли густо, як бездонне море. Скільки доріг і бездоріж сходив, щоб милуватися їхньою неповторно ніжною, чарівливо привабливою блакиттю такою. Тремтіло повітря, сповнене висняних мелодій. І небо мирне, безхмарне, всміхалося з висоти, від розкоші і щастя. Заплющивши на мить очі, Арсен внутрішнім зором наново осягнув страшні картини неволі, втечі, переслідувань, бойовища. Чиє сповнене чорної злоби серце, мов ненаситна потвора, бажає кровопролиття і руїн?
"Ти вже ніколи мене не покинеш?" запитувало дівоче серце, мовби з докором.
"Ніколи, Златко. Тепер навіки разом билося у відповідь друге юначе" (1). Раптом Арсенове вухо ловить, крім любих, довгоочікуваних слів, ледь чутний тупіт копит (2). Як у кожного козака, щастя у нього скороминуче (3). Як справжній козак, він знову готовий у нескінченну дорогу здобувати щастя всенародне (4). Це він, козацький посланець, мчить бистрокрилим птахом сповістити Арсенові, що життя його дорога безкінця (5). Арсен мовчки прогорнув Златку...
За В. Маликом
1 Перше речення ускладнене відокремленим додатком.
2 Відокремленою прикладкою ускладнене третє речення.
3 Разом треба писати всі слова, окрім: на/віки, довгоочікуваних, все/народне, без/кінця.
4 Прислівником не є слово: прогорнув.
5 У реченні: "Арсен мовчки прогорнув Златку..." виділений фрагмент є присудком.
6 Синтаксичний розбір речення: Арсен - підмет, мовчки - присудок, прогорнув - дієслово, Златку - додаток.