Ответы
Відповідь:
Особливості розвитку.
В історії Індії, як вже згадувалося, дуже важко провести межу між стародавньою історією та Середньовіччям. Коли в Європі відбувалися серйозні зміни, пов’язані з падінням Західної Римської імперії та становленням феодалізму, Індія продовжувала розвиватися за своїм власним сценарієм. Безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними.
Ще з стародавніх часів індійське суспільство ділилося на чотири великі групи – варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайші та шудри) працювати на полях і в майстернях. У середні віки у цьому старинному поділі відбулися зміни. Варни стали дробитися на менші групи людей, які об‘єднувалися за професіями або родом занять. Так, на приклад, серед брахманів виділилися аптекарі, лікарі, вчителі тощо. Серед кшатріїв – воїни, чиновники тощо. Європейці назвали ці групи кастами. До Х ст. кількість каст зросла до декількох тисяч. Кожна каста мала свої особливі знаки, ритуали, прикраси, правила поведінки. Наречену чи нареченого можна була шукати лише у своїй касті, а виховувати дітей лише згідно з традиціями і звичаями касти. Як і варни, касти ділилися на нижчі і вищі. Існувала також особлива каста „недоторканих”.
Представникам вищих каст не можна було навіть знаходитися поряд з нижчими, тим більше прати їжу чи воду з їх рук. Вважалося вищих може „осквернити” навіть тінь „недоторканих”. Тільки представники вищих могли читати і слухати священні тексти. Ті хто порушував ці звичаї і традиції зазнавав жорстоких покарань.
Пояснення: