Підготувати письмове повідомлення про одну з жінок (на вибір), яка боролася за рівноправність з чоловіками (гендерну рівність)
Ответы
Відповідь:
Першою феміністкою в Україні, яка виступала за зрівняння чоловіків і жінок в усіх сферах, стала Наталія Кобринська. Вона народилася у відомій галицькій родині Озаркевичів, рано втратила чоловіка та поринула у жіночий рух. Феміністичні ідеї головним чином вона просувала через літературу. В своїх оповіданнях Кобринська критикувала патріархальні стереотипи та виступала за необхідність духовного розкріпачення жінок. Згодом такий же шлях обрали Ольга Кобилянська, Олена Пчілка, Леся Українка та ще багато українських письменниць.
Зусиллями Кобринської у Станіславові 1884 року розпочала діяльність одна з перших українських жіночих організацій — «Товариство руських жінок». «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духа через літературу, бо література була всебічним образом ясних і темних сторін суспільного ладу, його потреб і недостатків», — говорила на її першому засіданні активістка. Кобринська планувала, що товариство запустить випуск першого суто жіночого видання для просування своїх ідей. Однак згодом виявилося, що в неї не так вже багато однодумців. Більшість учасниць товариства, які походили з консервативних родин греко-католицьких священників, воліла зосередитися на благодійній діяльності. Врешті-решт зібрані організацією кошти вирішили витратити не на альманах, а на придбання срібної чаші для першого єпископа новоствореної Станіславівської єпархії УГКЦ Юліана Пелеша. Після цього Кобринська покинула організацію, однак не припинила діяльність.
Вона організовувала мітинги та збір підписів з вимогою доступу жінок до університетів та надання їм виборчих прав. А в 1887 році разом з Оленою Пчілкою здійснила свою мрію та видала перший суто жіночий альманах «Перший вінок», до якого увійшли твори, написані письменницями. Згодом Кобринська організувала видавництво «Жіноча справа», яке випускало «феміністичну» літературу.
Хоча жіночий рух в Україні в силу консервативності більшої частини суспільства і не був масовим, на нього не могли звертати увагу українські політичні сили. В Західній Україні народовці розробили стратегію «органічної праці» на користь русинів Галичини, в якій окреме місце відводилося і жінкам. Так, один з її авторів Володимир Барвінський наполягав, що саме дружини в родинах мають «зігрівати та розпалювати патріотичні серця». А для цього вони мають отримати доступ до належної освіти та долучатися до роботи громадських організацій, насамперед доброчинних та культурно-просвітницьких.
При цьому більшість тогочасних політиків критично ставились до феміністичних рухів західного зразка. Так, депутат Галицького сейму Теофіл Окуневський в 1893 році, виступаючи за створення першої жіночої гімназії в Галичині, уточнював, що «не має на думці створювати емансипаток з короткими стрижками та папіроскою в устах».
Пояснення:
ось