1) Замініть один з однорідних присудків дієприслівниками чи дiєприслівниковими зворотами. Запишіть, поясніть розділові знаки.
Раніше почало вставати сонце, щиріше доглядати землю. Поринули весняні води, задзюрчали струмочки, заклекотали в ярах, розділялись широкою повіддю. З-під снігу зазеленіла травиця і звеселила жайворонка. Звився жайворонок високо під чисте небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов. Що сонце зраділо щастям землі, стало ласкавим, теплим, ясним, що повіяли вітри і принесли на своїх крилах невідомі досі пахощі, шо забриніли у веснянім повітрі мухи та набубнявіли на деревах бруньки і готуються зеленим листом замаїти гаї та діброви.
2, Пам'ятаю, як одного весняного ранку я йшов через скверик, поспішав на роботу. Круглилися на віттях дерев дощові краплі і падали, сліпучо мерехтіли на сонці. Буря зірвалася вночі, а тепер затихла, вивернула з корінням ще молодого кучерявого клена. Там, біля ямки, стрибав горобець. Він щосили
сіпав, рвав, викручував пругкий, міцний корінець, схожий на струну. Налягав
усім тільцем, тягнув убік падав, заламував пiр їни на крильцях. Але корінець
не піддавався. Hе відступав 1 горобець ще з більшою завзятістю та енергією
насілав. Нарешті, корінець не витримав і обірвався. Горобець весело цвірінькав, наче прокричав своє переможне «ура», і гайнув із здобиччю геть.
Ответы
Ответ:
1) Раніше почало вставати сонце, доглядаючи землю. Поринули весняні води, задзюрчали струмочки і заклекотали в ярах, розділяючись широкою повінню. З-під снігу зазеленіла травиця, звеселивши жайворонка, який звився до висоти під чистим небом і заспівав про те, що мертва земля знову ожила. Сонце зраділо щастям землі, стало ласкавим, теплим і ясним, а вітри принесли на крилах невідомі досі пахощі. Мухи забриніли у веснянім повітрі, а на деревах з'явились бруньки, що готуються замаїти гаї та діброви зеленим листом.
2) Пам'ятаю, як одного весняного ранку я йшов через скверик, поспішаючи на роботу. На віттях дерев круглилися дощові краплі, які падали і сліпучо мерехтіли на сонці. Буря зірвалася вночі, а тепер затихла, лишивши за собою ще молодого кучерявого клена, що був вивернутий з коренем. Там, біля ямки, стрибав горобець, що щоразу зірвал, рвав і викручував пругкий, міцний корінець, який був схожий на струну. Нарешті, корінець не витримав і обірвався. Горобець весело цвірінькав, наче прокричав своє переможне «ура», і гайнув із здобиччю геть. (Пояснення до розділових знаків: у першому реченні - тире відділяє синоніми, в другому реченні - крапка ставиться після констатувального речення, третє речення - без змін, четверте речення - кома відокремлює займенники, п'яте речення - кома відокремлює частки, шосте речення - тире відділяє пояснення.)