У чому полягала різниця між організацією влади у варварських племенах та в Західній
Римській імперії?
Ответы
Організація влади в варварських племенах та Західній Римській імперії відрізнялася значною мірою в структурі та принципах функціонування:
Західна Римська імперія:
Монархія: Римська імперія була монархією з імператором (цезарем) як головним правителем. Цезар був наділений абсолютною владою і контролював армію та адміністрацію.
Централізована адміністрація: Римська імперія мала складну апаратуру адміністрації, що включала у себе провінції, місцеві уряди та імперську бюрократію.
Поділ на провінції: Імперія була поділена на провінції, кожна з яких була керована намісником або прокуратором, призначеним імператором.
Римське право: Римське право було основою законодавства і регулювало велику частину життя громадян.
Римська армія: Римська імперія мала потужну армію, яка гарантувала стабільність і контроль над територією.
Варварські племена:
Децентралізована влада: Варварські племена часто мали децентралізовану або трибальну організацію влади. Кожен племінний вождь (король або вождь) володів обмеженою владою над своєю територією.
Структура племен: Варварські племена складалися з різних кланів, племен та родів, і кожен з них мав свої внутрішні обряди та звичаї.
Право традиції: Влада в варварських племенах часто базувалася на традиціях, звичаях та згоді спільноти, а не на писаних законах.
Більша автономія: Варварські племена мали більшу автономію і менше централізованого контролю над своїми територіями.
Армія племен: Варварські племена мали свої збройні сили, і їхні армії були менш централізовані та організовані порівняно з римською армією.
Отже, різниця полягала в тому, що Римська імперія мала більш централізовану та ієрархічну структуру влади, в той час як варварські племена володіли більшою автономією та базували свою владу на традиціях і спільноті.
Ответ:
держави, створені варварськими народами на території Західної Римської імперії в умовах її розпаду в V столітті.«Варварськими» ці королівства називають тому, що влада у них належала колишнім ватажкам «варварських» племен (зазвичай — германцям), які проголосили себе самостійними володарями — королями. Озброєні одноплемінники володаря становили його військо і селилися на землях, що їм надавав король. Жили германці за своїми старовинними звичаями, і лише згодом ці звичаї були записані. Так з'явилися збірки законів, які історики називають «варварськими правдами».
Объяснение: