Ответы
Ответ:
Ответ:Репліка 1: Макс: Ого, ти чув, чому бібліотекар став мільйонером?
Репліка 2: Ірина: Ні, Макс, чому?
Репліка 3: Макс: Він виграв в лотерею, коли відшукав загублену сторінку у книзі!
Репліка 4: Ірина: (сміється) А як він усі книги рахує?
Репліка 5: Макс: Звісно, у нього є "книгові клейма" для книг, але він видає їх як шоколадки!
Репліка 6: Ірина: Це точно краще, ніж шоколадки. Але чому він вирішив працювати в бібліотеці?
Репліка 7: Макс: Тому що він думав, що там вони віддають "книгові відомості" іншим.
Репліка 8: Ірина: Це дійсно смішно! А що ти скажеш про вчительку географії?
Репліка 9: Макс: Ну, що ж, вона точно знає, як розташувати світ на п'ять хвилин!
Репліка 10: Ірина: (сміється) Та як вона вчить картографію?
Репліка 11: Макс: Вона просто робить глечики з соку і просить дітей пити "запитування про річки"!
Репліка 12: Ірина: Ого, а в мене є ще кращий жарт. Чому астронавти не можуть сміятися на Місяці?
Репліка 13: Макс: Ну, чому?
Репліка 14: Ірина: Бо там немає гравітації, і сміх розлітається в різні сторони!
Репліка 15: Макс: (сміється) Дійсно кумедно! Але як ти взагалі знаєш усі ці жарти?
Репліка 16: Ірина: О, Макс, я завжди готова до гарного жарту!
Объяснение:
Ответ:
Объяснение:
Андрій: Привіт, Ірино. Як ти себе почуваєш?
Ірина: Привіт, Андрію. Я добре, а ти?
Андрій: Я теж непогано. Ти знаєш, що я хочу тобі сказати?
Ірина: Ні, що?
Андрій: Я хочу тобі запропонувати щось дуже особливе.
Ірина: Ой, як цікаво. Що саме?
Андрій: Я хочу, щоб ти погодилася вийти за мене заміж.
Ірина: (здивовано) Що? Ти жартуєш?
Андрій: Ні, я серйозно. Ти ж знаєш, що я тебе люблю.
Ірина: Але ми ж з тобою знайомі лише два тижні.
Андрій: Ну і що? Це ж не має значення. Головне, що у нас є почуття.
Ірина: Але ми ж навіть не цілувалися.
Андрій: Ну, це легко виправити. (намагається поцілувати її)
Ірина: (відштовхує його) Стоп, стоп, стоп. Ти зовсім збожеволів?
Андрій: Навпаки, я просто закоханий.
Ірина: Так, закоханий у свою фантазію. Послухай, Андрію, я тебе поважаю як друга, але я не готова до такого кроку. Мені потрібно більше часу і близькості, щоб прийняти таке рішення.
Андрій: Ой, не кажи так. Ти ж не хочеш втратити свого щасливого шансу?
Ірина: Наразі я бачу лише один шанс - шанс втекти від тебе подалі. До побачення, Андрію. (виходить)
Андрій: (залишається сам) Ох, що ж я зробив? Може, я справді поспішив? Може, я мав би спочатку запросити її на побачення? Може, я мав би подарувати їй квіти? Може, я мав би сказати їй комплімент? Може… (замислюється)