2. Вкажіть, у якому рядку всі пісні історичні? * 1 бал " Веселилась Україна", " Ой Морозе, Морозенку", " Ти, ой, як крикнув же козак Сірко" "Зажурилась Україна", "Ой Морозе, Морозенку", " Та, ой, як крикнув же козак Сірко" "Зажурилась вся Україна", "Ой Морозенку", " Ти, ой, як крикнув же козак Сірко" "I Ти, ой, як крикнув же козак Сірко", "Зажурилась Украïна", "Ой Морозенку"
Ответы
Ответ:
Мистецтво пробудження піснею в слухача спогадів про минуле і донесення цим до нього певної ідеї виникло в глибокій давнині. Згадки про історичні пісні щедро розсипані в творах римських і середньовічних авторів. Найдавніший текст історичної пісні, який дійшов до нас, — фрагмент пісні про перемогу франкського короля Хлотаря II (613—629) над саксами. Про розуміння франкською елітою значення історичних пісень свідчить указ короля франків Карла Великого про їх збирання та записування.
XII–XIII століття — епоха розквіту лицарських пісень у Франції та Іспанії; тогочасні історичні пісні стали основою літературного героїчного епосу («Пісня про Нібелунгів», «Пісня про мого Сіда», «Едда» тощо). Давньоруські джерела донесли до нас імена співців Митуси та Бояна.
За тематикою й стилістикою українські історичні пісні близькі до історичних дум і споріднені з епосом доби Київської Русі — билинами[1]. Витоки історичних пісень в Україні пов'язані з давніми колядками, билинами, баладами[2]. Генеза історичної української пісні тісно пов'язана з давніми плачами й голосіннями, традиціями колядування[1].
В історичних піснях часто оспівуються безіменні герої, але їхня діяльність пов'язана з конкретним історичним періодом. Поява історичних пісень є наслідком розвитку історичної свідомості народу і його художнього мислення. Українські історичні пісні з'явились у XV столітті[3], в період боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників, увібравши традиції героїчного епосу Київської Русі та українських дум. Відмінність між ними В. Антонович і М. Драгоманов бачили в тому, що історичні пісні — «загальнонародна, а не лише кобзарська форма поезії»[1].
Перший відомий з літератури текст української історичної пісні, виявлений у «Чеській граматиці» Яна Благослава (1571), — «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш» — відобразив народні уявлення про тяжку долю українців. На козацькі часи припадає розквіт цього жанру. Специфічний, з виразними ознаками демократизму й розкутості козацькій устрій сприяв формуванню національних традицій індивідуального й гуртового багатоголосного співу[1][4].
Відтворення історичних подій в історичних українських піснях — схематичне, але влучне, зафарбоване козацьким гумором. Скепсис прихованої іронії звучить у пісні «Ой на горі та й женці жнуть», сповненій бадьорості, виконуваній у ритмі козацького маршу. Початковий варіант цієї пісні був виявлений В. Перетцом у збірці Д. Рудницького «Piesni rozne i niektόre na noty polożone» (1713 р.). Підтекст її сьогодні не зовсім ясний, але притаманна їй тонка дотепність й іронічний погляд на дійсність безпосередньо засвідчують життєлюбність козаків і демократизм традицій, які панували в їхньому середовищі[1].