Яку рису національного українського характеру підтверджує персоніфікація при- роди в поезії?
укр мова Глазова 2017 впр71
Ответы
Ответ:
Персоніфікація природи в поезії підтверджує глибоку духовну єдність людини з природою, яка є характерною рисою українського національного характеру. Українці з давніх-давен шанували природу, вважаючи її живою і свідомою істотою. Вони вірили, що природа наділена власними почуттями і емоціями, і що вона може взаємодіяти з людиною.
У поезії персоніфікація природи часто використовується для того, щоб передати її красу, велич і силу. Наприклад, у вірші Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати" природа уособлена з живою людиною:
Садок вишневий коло хати,
Хоч і не великий, та густий
Півні співають, яблука цвітуть,
А я п'ю, і п'ю, і п'ю.
У цьому вірші сад уособлює українську природу, яка є красивою, життєдайною і дарує людям радість.
Також персоніфікація природи може використовуватися для того, щоб передати її взаємодію з людиною. Наприклад, у вірші Івана Франка "Лісова пісня" ліс уособлений з живою дівчиною, яка співає пісні і танцює.
Вона іде, вона іде,
Тягнеться, мов лань,
А волосся, мов шовк, пливе,
А очі, мов зорі, горять.
У цьому вірші ліс уособлює українську природу, яка є красивою, загадковою і чарівною.
Отже, персоніфікація природи в поезії є одним із способів відображення глибокого духовного зв'язку людини з природою, який є характерною рисою українського національного характеру.