Ответы
Ответ:
Політика імперських урядів на українських землях у 1914-1918 роках має наступні тези:
1. Окупація території: Українські землі були окуповані російським, австро-угорським та німецьким військами протягом Першої світової війни.
2. Асиміляційна політика: Під час окупації російськими та австро-угорськими військами проводилася активна асиміляційна політика спрямована на упорядкування українського суспільства та утвердження російської та австрійсько-угорської культури.
3. Протест та супротив: На українських землях активно формувався український національний рух, що виразився у створенні Української Центральної Ради та інших національно-визвольних організацій.
4. Самопідпорядкування та спроба створення незалежності: Українські націоналісти та політичні діячі активно виступали за незалежність України та створювали власні державні структури, однак ці спроби не отримали міжнародного визнання.
5. Втручання з боку іноземних держав: Імперські уряди активно використовували українські землі у власних інтересах та проводили вирішення внутрішньополітичних конфліктів. Прикладом цього може бути підтримка Центральної Ради німецьким урядом у надії використовувати Україну як плацдарм для власних цілей.
6. Соціальна нерівність: Протягом окупації зростала соціальна нерівність, аби підтримати воєнний зусилля та задовольнити інтереси імперського уряду.
7. Економічне використання: Українські землі використовувалися для забезпечення ресурсами та їхньої експлуатації імперських урядів.
8. Репресії: Український національний рух та активні політичні діячі підлягали репресіям та переслідуванням з боку імперських урядів.
9. Гуманітарна криза: Політика імперських урядів спричинила гуманітарну кризу на українських землях, знищення інфраструктури та значну людську втрату.
10. Тимчасова припинка впливу: Політика імперських урядів на українських землях втратила свою актуальність після закінчення Першої світової війни та початку революційних подій в Росії та Австро-Угорщині.