СРОЧНООО написати твір-мініатюру на тему
"Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний." 100 БАЛЛОВ
Ответы
Ответ:
У великому та гучному місті, де кожен крок супроводжується галасом та поспішанням, жив один старий вуличний музикант. Його зовнішність викликала сміх та насмішки у перехожих, але він не звертав на це уваги. Його руки, вкриті морщинами, вміло танцювали по старому скрипці, витягуючи з неї дивовижні мелодії.
Багато років тому цей музикант мріяв стати відомим композитором, але доля не запланувала йому такого шляху. Та він не засмучувався і не здавався. Кожен вечір він виходив на вулицю, ставав під гучні ноти своєї скрипки і дарував їх місту. Кожна нота, що линула з його інструменту, вносила в атмосферу міста неповторний колорит.
Люди, які минали його, зупинялися на мить, чаровані його грою. Вони відчували, що цей музикант залишає по собі щось величезне, навіть якщо це була лише одна нота, що звучала в просторі. Його мелодії втілювали його душу, його спогади та нездійснені мрії.
У пам'яті міста його мелодії пропливали як час, ніколи не зникаючи безвісною пилинкою. Вони змінювали настрій перехожих, дарували їм трохи прекрасного у середині суєти та безпорадності.
Одного дня, коли старий музикант виходив на вулицю, його скрипка зламалася. Він побачив це як можливість піти у вічність, залишивши по собі щось більше, ніж лише ноти. Він зібрав усі розбиті частини скрипки, із зіпсованих струн створив маленьке дерево. Він посадив його на найбільшому майданчику міста, віддавши йому свою душу.
Старий музикант помер у той же день, зникнувши безвісною пилинкою. Але його слід залишився. Маленьке дерево, створене з частин його скрипки, стало новим символом міста. Кожну весну його гілки розцвітали, нагадуючи людям про те, що кожен з нас народжується на світ не для того, щоб зникнути, аби залишити по собі слід вічний.