Ответы
Ответ:
Сполучник - це службова частина мови, яка з'єднує однорідні члени речення або рівноправні речення в складному реченні. Сполучники можуть бути простими (і, або, та, але, проте, однак, зате, немов, наче, як, мов, неначе, якби, поки, коли, як тільки, щойно, як тільки, коли б, коли б не, що б не) і складними (щойно-щойно, хоч-хоч, не те щоб, а то, не те що, а тим паче, або-або, чи-чи, не то-не то, не тільки-не тільки, не тільки що-не тільки що, не тільки а й, не тільки але й).
Функції сполучників
З'єднувальна - сполучники з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення в складному реченні.
Означальна - сполучники пояснюють, уточнюють значення однорідного члена речення або речення в складному реченні.
Уточнювальна - сполучники уточнюють, доповнюють значення однорідного члена речення або речення в складному реченні.
Додаткова - сполучники додають нову інформацію до однорідного члена речення або речення в складному реченні.
Протиставна - сполучники протиставляють однорідні члени речення або речення в складному реченні.
Розряди сполучників
За способом зв'язку сполучники поділяються на:
Сурядні - з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення в складному реченні.
Підрядні - підпорядковують одне речення іншому в складному реченні.
Сурядні сполучники поділяються на:
З'єднувальні - з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення, які мають однакове значення.
Розділові - з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення, які мають протилежне значення або різні значення.
Додаткові - з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення, які доповнюють один одного.
Протиставні - з'єднують однорідні члени речення або рівноправні речення, які мають протилежне значення.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполуки (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають) та складники складнопідрядних речень (Коли вчитель читає, учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, якби, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфольогічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, однак, буцімто). Інтонація речення може рекомпенсувати відсутність сполучника (Якщо підеш направо, загризе тебе вовк: Підеш направо – загризе тебе вовк), явище часте в розмовній і художній мовах. У давнішій літературній мові, як і в народній, декотрі сполучники виступають синкретично, в різних синтаксичних функціях (наприклад, що в значенні бо, коли тощо).