Ответы
Ответ:
Маркси́зм-леніні́зм (приблизно до середини 20 ст. також під назвою більшовизм) — крайня ліва політична ідеологія XX століття, російський радянський різновид «марксизму». Після Жовтневого перевороту 1917 і до розпаду СРСР в 1991 — офіційна партійна та державна політико-ідеологічна доктрина. Державна ідеологія СРСР, головна опора й виправдання влади КПРС. Вона також була обов'язковою для всіх «соціалістично-орієнтованих» країн та сателітів Радянського Союзу.
Апологети називають марксизм-ленінізм «цілісним філософським, економічним та політичним вченням» або «наукою» соціалістичної революції та побудови «робітничім класом» на чолі з його «авангардом» — КПРС соціалістичного суспільства та комунізму.
Критики вважають марксизм-ленінізм догматичною тоталітарною ідеологією, квазірелігією або псевдорелігією, секулярною релігією, культом, міфологією; вказують, що самі поняття «ленінізм» та «марксизм-ленінізм» не існували за життя Леніна, ці терміни були розроблені Сталіним для політичних та пропагандистських цілей з метою відокремлення від інших комуністичних течій, таких як троцькізм.
Коротка інформація Названо на честь ...
Як варіант марксизму, «марксизм-ленінізм» у Росії був спочатку спрощений («розвинений та доповнений» відповідно до російських реалій) Леніним, а потім радикально відредагований Сталіним. Автори марксизму-ленінізму постійно стверджували, що він є логічно самодостатня «наукова система».
У 1930-х роках марксизм-ленінізм став ідеологією партій III Інтернаціоналу; після закінчення Другої світової війни марксизм-ленінізм було встановлено як ідеологію режимів Східного блоку. У титоїстській Югославії, СРСР та його сателітах після початку десталінізації марксизм-ленінізм був перероблений, але збережений як державна ідеологія.
Основний підхід до історії людства