Question

Редагуйте діалог
-Я нещодавно дізналася про рід Терещенків. Як виявилося це дуже багаті на фінанси, ідеї та силу духу люди.
- Так я чула про них. Як на мене в них досить цікава історія життя, вони багато чого зробили для України та стали основою українського бізнесу з 19ст. по 20ст. Вони творили підприємницьку справу не за для своєї вигоди, а для самого існування.
- Читала, що засновник роду Терещенків є Артемій. Він походить з козацького роду з Чернігівщіни. До Артемія бажання виробляти прийшло коли він перебував на території Франції у часи Наполеонівських воєн. Він познайомився з французами які досліджували технологію добування цукру із цукрового буряка. Він так захопився цим, що коли виріс вирішив втілити ідеї в Україні які почув в Франції. Так і почалася його велика підприємницька діяльність.
- Здається, що свій перший цукровий завод він збудував в 1855р?
- Так. А 1870р. здобув дворянський титул.
- І він це ще відобразив на гербі. Це унікальний символ не знищеної України. На ньому навіть викарбуваний девіз «Прагненням до суспільної користі». Артемій поставив умову своїм синам, що 80% заробленого вони мають віддати суспільству на корисні справи.
-Він мав трьох синів. Сини були дуже гарні. Найстаршого звали Микола. В деяких джерелах можна знайти адаптацію цього ім’я як Некола і навіть деякі люди досі вживають цю форму імені Микола.
-Вперше чую про таку форму цього ім’я
-Так, для мене це також було в новинку. Через 13 років народився ще один син Федір який також започаткував унікальну гілку роду Терещенків, що працювала над українським авіа бедівництвом. Ще за 7 років від першого сина народився третій. Його називали Семен і він відповідав за банківські справи та був першим очільником банку в Глухові.
- Нічого собі яка в них велика різниця в віці
-Так вона досить велика, але це не заважало їм розвивати свій бізнес.
- До речі ти знала, що завдяки Кримській війні Артемій був найбагатшою людиною в 19ст.?
-Серйозно? А що він такого зробив?
- московський цар обрав його як постачальника хліба для свого війська у Криму.
-А чому він вирішив обрати саме Артемія для цього завдання?
- Тому, що він людина слова і з ним всі хотіли мати справу. Артемій був над відповідальною людиною і якщо він погодився забезпечити цю армію хлібом то значить хліб мав туди поїхати, що й трапилося. Артемій привозив рибу й сіль та дуже активно нею торгував, бо зачинався як підприємець маленької крамниці.
-Так ось звідки в нього були кошти на побудову своїх цукрових заводів
- До речі він одружився із донькою місцевого купця
-Так знаю. Її звали Фросинія. А згадала ще, що реформа 1861 року дуже добре посприяла на їх підпиємницьку діяльність.
-Як саме?
-В них з’явилася можливість купувати земельні ділянки в великій кількості і завдяки цьому вони садили багато цукрового буряку та хлібу.
-Мені здається, що вони можуть найти вихід з любої ситуації
-Це точно. В них було найбільше цукроварне виробництво кінця 19 ст. Їх товаро обіг становив 12 мільйонів карбованців при виробітку 2.5 мільйоній пудів цукру. І ці результати тільки зростали.
- Я б наприклад не відмовилася від праці в Терещенків, бо наскільки мені відомо їхні працівники були забеспечені всім: лікарнею, будинком, школою. Їм видавали збалансоване харчування.
-Думаю його працівники вдячні до кінці життя за таке відношення.
- До речі Микола побудував багато інфраструктури, яка й досі стоїть на вулицях України наприклад: чоловіча та жіноча гімназії та Володимирський Собор
-А ще перший банк в Грухові, лічницю яку назвав в честь своєї матері й провів залізницю.
-Здається вони, ще будували училища для сліпих, колонії для малолітніх злочинців.
-Так, вони хотіли показати малим злочинцям, що є ще інший світ і потрібно творити добро, а не зло в цьому світі
- Важко навіть перерахувати все що вони зробили для суспільства.
-Не можу не погодитися. Вони робили все, що могли для людей​

Answer 1

Недавно я дізналася про рід Терещенків. Виявилося, це дуже багаті та видатні люди з багатством ідеї та сили духу.
Так, я чула про них. Мені здається, що історія їхнього життя цікава. Вони внесли великий вклад у розвиток України та стали основою українського бізнесу від 19-го до 20-го століття. Вони прагнули до суспільної користі, а не лише до особистої вигоди.
Я читав, що засновник роду Терещенків, Артемій, походив з козацького роду на Чернігівщині. Інтерес до підприємництва він отримав, перебуваючи у Франції під час Наполеонівських воєн. Там він вивчив технологію видобутку цукру із цукрового буряка і вирішив впровадити ці ідеї в Україні. Це було початком його великої підприємницької діяльності.
Здається, він збудував свій перший цукровий завод у 1855 році?
Так, і в 1870 році він одержав дворянський титул.
А на їхньому гербі був навіть девіз "Прагненням до суспільної користі". Артемій встановив умову для своїх синів: 80% заробленого мали бути віддані суспільству на корисні справи.
Він мав трьох синів. Найстарший був Микола, але в деяких джерелах можна зустріти варіант Некола, який досі вживається.
Я вперше чую про таку варіацію імені.
Так, це дійсно цікаво. Через 13 років народився другий син, Федір, який також започаткував унікальну гілку роду Терещенків, що займалася українською авіабудівництвом. І через 7 років після народження першого сина, народився третій, Семен, який керував банківськими справами і став першим главою банку в Глухові.
Вони мали значну вікову різницю, але це не заважало їм розвивати свій бізнес.
Справді, вони були дуже винахідливі. Завдяки Кримській війні Артемій став найбагатшою людиною в 19-му столітті. Він був обраний царськими владами постачальником хліба для війська в Криму через свою репутацію та надійність. Він також торгував рибою та сіллю та дуже успішно розвивав цей бізнес, починаючи з невеликої крамниці.
Так ось відкуди у нього були кошти для побудови цукрових заводів.
Він одружився з донькою місцевого купця, Фросинією. І реформа 1861 року сприяла їх підприємницькій діяльності, оскільки вони могли купувати багато земельних ділянок та розвивати вирощування цукрового буряка і хліба.
Здається, вони могли знайти вихід із будь-якої ситуації.
Так, вони були неймовірно винахідливими. У них було найбільше цукроварне виробництво кінця 19-го століття. Їхні товари обігали велику суму, а виробництво цукру становило 2,5 мільйона пудів.
І вони дбали про своїх працівників, забезпечуючи їх лікарнею, будинками та навчальними закладами.
Так, вони навіть створили училища для сліпих та колонії для малолітніх злочинців, намагаючись виховувати покращих громадян.
Вони зробили багато для суспільства, і це важко навіть узагальнити.