Ответы
У 60-х — 80-х рр. XIX ст. завершився промисловий переворот. Розвитку промисловості сприяли: дешева робоча сила, відкриття нових та ефективне використання старих родовищ корисних копалин, залучення вітчизняного й іноземного капіталу, урядова політика протекціонізму в економіці. Швидкими темпами розвивалися вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна галузі. В Наддніпрянщині сформувалося кілька промислових регіонів: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий. Успішними стали підприємці нового типу: працьовиті, ініціативні, спроможні орієнтуватися в нових економічних реаліях, які вміли досягати наміченої мети. У 80-х рр. XIX ст. виникли монополії — об’єднання підприємств, утворені з метою збільшення прибутків. Першою монополією став утворений 1887 р. синдикат цукрозаводчиків.
Умови розвитку економіки суттєво поліпшились із початком залізничного сполучення. У 1865 р. було прокладено першу в Наддніпрянській Україні залізницю сполученням Одеса—Балта. Згодом залізниці з’єднали основні міста України, промислові центри Донбасу і Криворізького регіону, чорноморські порти з портами Балтійського моря. Вантажні перевезення також здійснювали річковим і морським транспортом.
У пореформені роки зросли міграційні процеси: емігрували переважно українські селяни в пошуках кращих умов для ведення сільського господарства: у промислові центри України іммігрували робітники інших національностей, передовсім росіяни. В суспільстві поруч із селянами та поміщиками збільшилася частка найманих робітників (найманих робітників), промислово-торгової буржуазії, інтелігенції. Ці соціальні групи були багатонаціональними. В умовах модернізації зросла роль інтелігенції, особливо учителів, лікарів, юристів, агрономів. Українці у цій соціальній групі, як і серед робітників та підприємців, становили меншість.
й торгово-промисловими центрами, а російських робітників приваблювала гірничодобувна і металургійна промисловість із порівняно високою оплатою праці. Після реформ 60-х — 70-х рр. XIX ст. ослабнув контроль за обмеженнями щодо місця проживання євреїв, тому багато хто з них переселився до великих лівобережних та південних міст. Натомість українські селяни воліли застосовувати свої сили радше у сільському господарстві, ніж працювати на заводах чи найматися на шахти.
Великі міста ставали науково-культурними центрами, де діяли університети, гімназії, ліцеї, наукові товариства, театри. У найбільших містах України наприкінці XIX ст. запрацювали електростанції. Це сприяло впровадженню перших електричних трамваїв та освітленню вулиць електричними ліхтарями. У 1880-х рр. в Одесі, Києві, Харкові, Миколаєві почав діяти телефонний зв’язок.