Ответы
Відповідь:
Філософія Нового часу.
Філософія Нового часу являє собою принципово новий рівень у розвитку Європейської філософії: вона розвивається у діалозі з експериментальною наукою, що виникає саме в цей час. Тому філософія досягає нового рівня деталізації власної проблематики, стає більше розгалуженою. Формуються нові напрямки філософського знання, такі як гносеологія, антропологія, історія філософії.
Формуються два основних методи наукового пізнання і на їх основі виникають протилежні філософські напрями: емпіризм і раціоналізм.
Засновником емпіризму вважають англійського філософа Френсіса Бекона(1561-1626). Бекон розрізняв «плодоносне»та «свтлоносне» знання. Плодоносне – це таке знання, яке приносить користь, а світлоносне – це те, що збільшує можливість пізнання; знання повинні не тільки просвітлювати людину, але також і працювати на неї. Бекон зауважує, що формуванню істинного знання заважають так звані «ідоли», що нагромаджені в історії пізнання.
- «ідоли роду» - це загальні помилки, яких людина допускається в пізнавальному процесі. Вони обумовлені обмеженістю і недосконалістю людських органів відчуття.
- «ідоли печери» - це помилки, які ми робимо виходячи з нашого рівня освіти, виховання.
- « ідоли ринку» - це омани, повязані з людським спілкуванням, неправильним використанням мови.
- «ідоли театру» - це орієнтація на авторитети, хибні вчення, які своєю зовнішньою досконалістю вводять нас в оману.
Протиотрутою «ідолам» служить правильне дослідження. Показовим є його алегоричне зображення трьох можливих шляхів пізнання:
1. Шлях павука, тобто спроба розуму виводити істини із самого себе. Цей шлях відображає абстрактний раціоналізм.
2. Шлях мурашки, відображає однобічний емпіризм, який зводить пізнання до нагромадження голих фактів.
3. Шлях бджоли. Як бджола переробляє нектар у мед, так і справжній вчений перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину. Набуває нового напрямку й уявлення про мету та призначення пізнання.
2. Просвітництво. Французька філософія ХVІІІ ст.
Основні гасла просвітників: наука і прогрес.
Філософи Просвітництва особливу увагу приділяли популяризації позитивних, практично корисних знань серед широких кіл освічених людей.
Основними проблемами, над якими працювали філософи французького Просвітництва, були природа людини і суспільства.
Погляди найбільш відомих філософів просвітників:
Франсуа Вольтер (1694 – 1778) – видатний мислитель французького Просвітництва. Спираючись на погляди англійських філософів-просвітників Локка і Ньютона, близько підійшов до ідеї вічності матерії, її обєктивного існування і вічного руху, схилявся до визнання причинності природних і суспільних явищ, виключав релігійне пояснення конкретних явищ природи. Свідомість за Вольтером є атрибутом матерії і залежить від будови тіла. Разом з тим причину руху вважав божественною. Людину Вольтер розуміє як суспільну істоту. Проповідує необхідність рівності людей, яку він розуміє як політичну рівність перед законом і правом. Суспільний устрій має забезпечувати політичну і правову рівність людей.
Жан – Жак Руссо (1712 -1778) Пропагував необхідність встановлення соціальної та майнової рівності. Спираючись на договірну теорію держави він обгрунтовував право народів на повстання проти деспотичної влади.
Дені Дідро (1713 – 1784) виступив організатором проекту і одним з
провідних авторів знаменитої «Енциклопедії». Це була гігантська праця, в підготовці якої брали участь майже всі просвітителі. З просвітницьких позицій в цьому творі аналізувалося все, що відомо з історії людства, всі досягнення ремесел та науки.
Дідро та інші видатні представники французького Просвітництва
наприклад, Ж. Ламетрі (1709 – 1751), К. Гельвецій (1715 -1771), П. Голбах дотримувалися матеріалістичного світогляду. Центральною проблемою їхніх поглядів була людина., вони її розглядали як частину природи, що повязана з іншою частиною природи реальними фізичними відносинами. Природа існує сама по собі, не потребує ніякого надприродного начала, тобто Бога.
Основні риси філософії Нового часу
- звязок з наукою. Критика схоластики;
- впровадження в науку експериментальних методів дослідження;
- розробка і застосування в процесі пізнання методів індукції і дедукції;
- раціоналізм та емпіризм як визначальні напрямки філософії Нового часу;
- розробка вчення про людину і її невідємні права:
- Просвітництво;
- розробка договірної теорії держави, вчення про її сутність та природне походження.