Ответы
Відповідь:
Антична література (від лат. antiquus — стародавній, давній) — література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях). Її письмові пам’ятки, створені діалектами грецької мови і латиною, належать до І тисячоліття до н. е. і початку І тисячоліття н. е. Антична література охоплює дві національні літератури: давньогрецьку та давньоримську. Історично грецька література передувала римській. Антична література пережила п’ять етапів у своєму розвитку. Давньогрецька література:• Архаїка. Період архаїки, або дописемний період, охоплює довгий ряд століть усної народної творчості та закінчується протягом першої третини І тисячоліття до н. е. і увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (VIII-VII ст. до н. е.).• Класика. Другий період античної літератури збігається зі становленням і розквітом грецького класичного рабовласництва (VII-IV ст. до н. е). Характеризується розквітом ліричної поезії. Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан).• Еллінізм. Початок цього періоду пов’язують з діяльністю Александра Македонського. Відбувається оновлення жанрів і тематики, виникає жанр прозового роману. Афіни втрачають культурну першість, виникають нові центри елліністичної культури. Цей період можна розділити на ранній еллінізм (III ст. до н. е. — І ст. н. е.) і пізній еллінізм (І ст. н. е. — V ст. н . е.). Давньоримська література:Час Риму. У літературі цього періоду вирізняють: етап республіки, який завершується роками громадянських війн (III—І ст. до н. е.); «золотий вік», або добу імператора Августа (І ст. до н. е. — І ст. н. е.); літературу пізньої античності (I—III ст.).Перехід до Середньовіччя. Євангелія, створені у І ст., знаменують повний світоглядний злам, провісник якісно нового світовідчуття і культури.2. Роди і жанри античної літератури(Виділену інформацію записуємо до зошита) У літературознавстві виділяють три основних літературних роди: епос, лірику і драму. Ця класифікація, що виникла ще за часів античності, зберігає своє базове значення донині. Тоді ж були започатковані й усі літературні жанри, про що свідчать їхні переважно грецькі назви: епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, сатира, епіграма, новела, роман.3. Естетика античної літератури(Виділену інформацію записуємо до зошита) Міфологічність — персонажі античних міфів повністю олюднені, а міфотворчість розвивається у формі розповідей про героїв. Богам відведена центральна роль лише в деяких спеціальних видах міфів: космогоніях — міфах про походження світу і теогоніях — міфах про походження богів. Ще однією особливістю античних міфів є те, що вони позбавлені розумування. Окремо зауважимо, що антична поезія не знала рими і застосовувала різноманітні та складні розміри (гекзаметр). Публічність — античній літературі притаманні публічні форми побутування. Особливості стилю — система стилів у античній літературі повністю підпорядковувалась системі жанрів. Для низьких жанрів був характерний низький стиль, близький до розмовного, високих — високий стиль, що був розроблений риторикою.
Античний гуманізм. Антична література сформувала духовні цінності, які стали базовими для всієї європейської культури. До таких цінностей належить насамперед ідеал активної, діяльної, закоханої в життя, одержимої жагою знання і творчості людини, готової самостійно приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки. Античність вважала вищим сенсом життя щастя на землі. Піднесення земної краси. Греки розробили поняття про облагороджувальну роль краси, яку вони розуміли як віддзеркалення вічного, живого і досконалого Космосу. Відповідно до матеріальної природи Всесвіту вони й красу розуміли тілесно і знаходили її у природі, у людському тілі — зовнішності, пластичних рухах, фізичних вправах, творили її в мистецтві слова і музики, у скульптурі, величних архітектурних формах, декоративно-прикладному мистецтві. Вони відкрили красу людини, яку розглядали як гармонію фізичної і духовної досконалості. Філософія. Греки розробили основні поняття європейської філософії, зокрема започаткували філософію ідеалізму, а власне філософію розуміли як шлях до персонального духовного і фізичного удосконалення. Римляни розробили ідеал держави, наближений до сучасного, основні постулати права, що зберігають свою чинність і донині. Греки і римляни відкрили й апробували в політичному житті принципи демократії, республіки, сформували ідеал вільного і самовідданого громадянина. У добу Відродження антична філософія набула нового розуміння і значення.