Ответы
Якось у маленькому містечку жила сім'я, в якій було троє дітей – Марк, Емілі та Мішель. Кожен із них мріяв про кошеня, щоб грати та піклуватися про нього. І ось, одного прекрасного дня, їхня мрія збулася.
На задньому дворі сім'ї з'явилося маленьке кошеня сірого кольору. Він був кругленький, беззахисний і дуже милий. Діти бігли до нього і одразу ж полюбили його.
Вони вирішили назвати кошеня Мурзіком. Мурзік був дуже грайливим. Він стрибав і бігав за своїми іграшками, ловив кульки та каталися по підлозі. Марк, Емілі та Мішель проводили з ним багато часу, граючи та пестячи його. Моурзік, у свою чергу, також дуже полюбив своїх нових господарів.
Але кошеня Мурзік також було дуже цікавим. Він увесь час бігав по дому, досліджуючи кожен куточок. Якось Мурзік заліз на верхню полицю в шафі книжок і заснув там. Марк, Емілі та Мішель були дуже стурбовані, коли не могли знайти кошеня. Але врешті-решт вони знайшли його і спустили на підлогу.
Незабаром Мурзік виріс у гарного та граціозного кота. У нього з'явилося густе і блискуче сіре хутряне покриття. Він став дуже лагідним та відданим своїй родині. Марк, Емілі та Мішель були дуже щасливі, що у них був такий чудовий кіт.
Мурзік став не лише членом сім'ї, а й найкращим другом для дітей. Він завжди приходив до них, коли вони були сумними, і пестив своїм м'яким хутром. Коли діти вчилися робити уроки, Мурзік завжди сидів поруч, навіть іноді привертаючи їхню увагу.
Історія про кошеня Мурзика та його пригоди стала найулюбленішою історією в цій родині. Щовечора діти просили батьків розповісти їм цю історію перед сном. Марк, Емілі та Мішель розуміли, що кошеня Мурзік принесло до їхнього дому не тільки радість і веселощі, а й багато кохання.
Так закінчилася розповідь про кошеня Мурзика. Ця історія показує, як маленьке кошеня може стати частиною сім'ї та принести в неї багато щастя та радості. Незалежно від того, скільки разів Мурзік забирався на полицю в шафі, він завжди був коханим і дбайливим котом для своїх господарів.
Ответ:
—————————————————————
У сім'ї з'явилося маленьке кошеня на ім'я Мурко. Воно було неймовірно симпатичним і пушистим, і його дрібний купонячий хвістець просто закохував у себе.
Мурко проводив свої перші дні в новому домі, досліджуючи все навколо. Він був цікавим малюком і досліджував кожну кімнату, кожний куточок та кожен предмет, який завдавав йому цікавості. Вікна і різнокольорові кульки завжди захоплювали його увагу.
Але найкраща частина дня для Мурка - це була година гри з дітьми зі сусіднього двору. Вони гралися з ним, забавлялися і дарували йому безмежної радості. Мурко став справжнім другом для дітей і залучав їх у свої ігри.
З часом Мурко виріс, але його чарівна натура залишилася незмінною. Він вже не був таким маленьким, але його купонячий хвіст і веселі очі все ще робили його найкращим кошеням у селі.
Мурко жив щасливо в своїй родині і був завжди готовий подарувати радість і гарний настрій всім, хто завітав до цього особливого сімейного дому.
—————————————————————
Объяснение: