Ответы
Відповідь:
Мені дуже подобаються балади. Подобаються тим, що вони завжди хвилюють, завжди ведуть за собою в якийсь інший, іноді фантастичний, але дуже захоплюючий світ. Балади — це твори драматичні, в них є напруженість, концентрація сильних вражень, швидкий перебіг яскравих подій. Мене вразила і балада «Рукавичка» Ф. Шіллера, і «Альпухара» А. Міцкевича, і «Вільшаний король» Й. В. Ґете. Але найбільше сподобалася балада Р. Стівенсона «Вересовий трунок».
Роберт Льюїс Стівенсон був шотландцем за походженням, чим пишався усе життя. Шотландський народ багато століть намагався відстояти свою незалежність, тому, мабуть, ідеали боротьби проти загарбників, поневолювачів були такими близькими для Стівенсона.
За легендами, колись дуже-дуже давно, ще до приходу скоттів, у Шотландії жили маленькі люди — пікти. Цей мирний легендарний народ уславився тим, що вмів варити з вересового квіту дивний напій «трунок, за мед солодший, міцніший, аніж вино». Але мирне життя піктів перервав напад шотландських завойовників. Військо шотландського короля безжально знищило маленьких піктів «до ноги». Лише «смерть і жах» принесли шотландці на вересові поля.
Пояснення: