Ответы
Ответ:
"Захар Беркут" - це історична повість українського письменника Івана Франка, написана у 1883 році. У повісті розповідається про події, що відбулися на Україні в середньовіччі, і змальовано два основних образи: Захара Беркута та Тугара Вовка.
Захар Беркут:
Характеристика образу: Захар Беркут є головним героєм та символом повісті. Він представлений як сильний, сміливий і справедливий козак, лідер своєї громади, який відстоює права та свободу свого народу. Він відзначається надзвичайною витривалістю та вірністю своїм ідеалам.
Роль в сюжеті: Захар Беркут виступає як головний борець проти орди Тугара Вовка та інших злочинних нападників, які загрожують його рідним та його народові. Він об'єднує людей навколо себе в боротьбі за волю та незалежність.
Ідеали та цінності: Захар Беркут вірить у справедливість, волю та гідність. Він готовий пожертвувати власним щастям ради свого народу.
Тугар Вовк:
Характеристика образу: Тугар Вовк - це антагоніст і головний злочинець у повісті. Він є представником угорського феодалізму і ворогом українського народу. Він жорстокий, жадібний та безжальний.
Роль в сюжеті: Тугар Вовк є головним ворогом Захара Беркута та українського народу в цілому. Він виступає як символ агресивного імперіалізму і знущання над слабкими.
Ідеали та цінності: Тугар Вовк переслідує особистий інтерес і владу над іншими. Він не вірить у права та гідність свого підданого народу.
"Захар Беркут" відомий своєю боротьбою між добром і злом, волею та тираничним пануванням. Захар Беркут і Тугар Вовк втілюють протилежні цінності та ідеали і створюють драматичний конфлікт, який розвивається на фоні історичних подій середньовіччя.
Объяснение:
Відповідь:Тугар Вовк – тухольський боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини.
Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
Портрет і зовнішність Тугара Вовка
«…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
Риси характеру Тугара Вовка
а) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.
Тугар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник.
Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом.
На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі
Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє
Риси характеру Захара Беркута
добрий і волелюбний;
відвертий і чесний;
працьовитий;
розсудливий і мужній;
витриманий.
Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.
Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль у душі. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».
Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.
Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.
Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть у своїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас».
В образі Захара Беркута втілені мудрість, мрії і прагнення народу.
Пояснення: