11. Розгляньте репродукцію картини В. Слепченка «Нестор Літопи- сець» (с. 39) та однойменну скульптуру М. Антокольського (с. 40). Який твір мистецтва, на вашу думку, глибше передає ко- лорит епохи й характер ченця? Аргументуйте свою відповідь.
Ответы
Ответ:
Объяснение:Літопис — це хронологічний опис важливих історичних подій у часи Київської держави й козацтва. Автор був очевидцем подій або міг дізнатися про них із письмових джерел чи почути від когось. Розповідь у літописі, як правило, починалася словами: «У літо...» — саме від цих слів жанр і дістав свою назву.
«Повість минулих літ» — це перший літопис, який дійшов до нас, його ще називають «Початковим літописом». Він розповідає про історію нашого народу від найдавніших часів і до днів життя Нестора Літописця — упорядника цього твору.
Хто такий Нестор Літописець? Він походив, мабуть, з багатої родини, адже був дуже освіченою людиною (хорошу освіту в той час могли здобути лише заможні люди). У сімнадцятирічному віці його прийняли до Києво-Печерського монастиря — найбільшого культурно-освітнього й політичного центру Русі-України. Цей монастир (нині — лавра1) відомий як центр перекладів і переписування книг, саме тут писали житія святих, тож, імовірно, що Нестор став ченцем, аби займатися улюбленою справою. Дослідники знайшли в монастирській бібліотеці опис зовнішності Нестора: «Подобою сивий, борода не роздвоювалася, на плечах клобук2, у правій руці перо, а в лівій — чотки...» Установлено, що літопис має кількох авторів, але відомо, що саме Нестор упорядкував його, художньо довершив, ведучи розповідь до 1113 р.
1 Лавра — великий православний чоловічий монастир.
2 Клобук — високий головний убір циліндричної форми з покривалом, що його носять православні ченці.
В. Слєпченко. Нестор Літописець. 1999 р.
Нам, читачам XXI ст., цікаво дізнатися, про що йдеться в одному з найдавніших оригінальних творів українського народу. Як уже зазначалося, розповідь у творі ведеться з найдавніших часів, від Ноя. Упорядник вважає, що саме від його нащадків, Сима, Хама та Яфета, утворилися народи. «Слов’янське плем’я єдине, і мова в нього одна, — пише літописець, — а назва «Русь» походить від варягів». Отже, якщо наші предки походять від Яфета, то це означає, що вони — нащадки нашої цивілізації. Далі мовиться про історію розселення слов’ян, зокрема східних, про їхні звичаї та мову.
Літопис розповідає нам про початок створення Київської держави, про перших наших князів. За легендою про заснування Києва, апостол Андрій Первозваний під час подорожі по Дніпру пророкував, що на прибережних пагорбах постане місто: «Бачите ви гори сі? Так от, на сих горах возсіяє благодать Божа, і буде город великий, і церков багато воздвигне Бог».
Упорядник розповідає про походи київських князів, про князя Олега та його похід на столицю Візантії Царгород (сучасний Стамбул), на воротах якого він повісив щит на знак перемоги.
Нестор Літописець. Скульптура М. Антокольського
Одним із найвідоміших фрагментів «Повісті минулих літ», що пізніше було взято за основу сюжетів багатьох літературних творів, є розповідь про войовничого Святослава, який не знав страху й ніколи не відступав перед ворогом. Його вислів «Іду на ви!» став афоризмом, ці слова князь промовляв, коли мав намір боротися з ворогом. Відомими також стали слова Святослава, які він виголосив перед нерівним боєм зі стотисячним грецьким військом: «Не осоромимо землі Руської, ляжемо тут кістьми: мертві бо сорому не мають, а якщо побіжимо, то сором матимемо; станемо ж кріпко, я перед вами піду; якщо моя голова ляже, то дбайте самі про себе».
З-поміж найвідоміших сюжетів літопису радимо прочитати такі: про загибель Ігоря, про помсту княгині Ольги древлянам, про вбивство Бориса й Гліба їхнім братом Святополком.
Захоплення героїчним минулим Русі-України й глибокий сум із приводу княжих міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями, — провідні мотиви літопису.
Оригінал «Повісті минулих літ» не зберігся. Текст літопису дійшов до нас у двох списках1 — Лаврентіївському2 й Іпатіївському3.
1 Список — рукописна копія чого-небудь.
2 Лаврентіївський — ця назва походить від імені ченця Лаврентія, який у 1337 р. переписав «Повість минулих літ» за дорученням суздальсько-нижегородського князя.
3 Іпатіївський (Іпатський) — ця назва походить від Іпатського монастиря, що знаходився біля м. Костроми (нині — Російська Федерація), де й було знайдено список «Повісті минулих літ».
«Повість минулих літ» — це не лише своєрідний підручник історії, а й скарбниця поетичних та епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними сплесками. У мові літопису чимало порівнянь («стріли летять, як дощ»; «князь Святослав ходив легко, як барс»), стійких сполук слів («втирати сльози, зломити спис»), народних приказок («смерть спільна всім, мертві бо сорому не мають»). Мова твору — жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов’янізми, і народнорозмовні елементи.
За зразками «Повісті минулих літ» складено Київський (про події XII ст.) і Галицько-Волинський літописи (про події XIII ст.). Ці три літописи називають «Літописом руським» — великою книгою про події часів Київської держави у світовому контексті до XIII ст.
Відповідь:
передає характер середньовіччя. Адже як відомо Нестор Літописець написав повість минулих літ десь перед середньовіччям
Пояснення: