❗ДОПОМОЖІТЬ БУДЬ ЛАСКА❗
ТЕМА: Спілкування як інструмент професійної діяльності.
План
1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
2. Види усного спілкування (спілкування в колективі, службова бесіда, прийом відвідувачів, ділові засідання, службова телефонна розмова).
3. Типи і форми професійного спілкування.
4. Публічне мовлення. Основоположні розділи класичної риторики.
5. Загальні вимоги до усної форми української мови (за професійним спрямуванням).
6. Невербальні компоненти спілкування.
_
1. Які існують форми української мови (за професійним спрямуванням)? Які характерні риси усної форми?
2. Що таке спілкування? Визначте типи і форми спілкування.
3. Дайте визначення поняття “стратегія”. Що таке стратегія ділового спілкування?
4. Охарактеризуйте види усного професійного мовлення.
5. Які існують види службових бесід? Які їх особливості?
6. Які основні компоненти телефонної службової розмови?
7. Вимоги, які ставляться до ведення телефонної розмови.
8. Визначте технології проведення “мозкового штурму”.
9. Охарактеризуйте гендерні аспекти спілкування.
10. Охарактеризуйте основні етапи підготовки до публічного виступу.
11. Визначте загальні вимоги до усної форми української мови за професійним спрямуванням.
_
Завдання 1. Поясніть зміст понять (і наведіть конкретні приклади на доказ своїх пояснень): побутовий мовленнєвий етикет, педагогічний етикет, службовий етикет. З’ясуйте основні риси цих мовленнєвих етикетів.
_
Прочитайте текст та визначте роль ораторського мистецтва у професійній діяльності. Назвіть професії, для яких мистецтво переконуючої комунікації становить їх фундамент.
У багатьох людей склалося переконання, що мистецтво говорити публічно, ораторське мистецтво – дано згори, талант, яким володіють обранці. Вимога “говорити добре” останнім часом піддається забуттю, підміняється здатністю вирішувати професійні питання будь-якими засобами, що саме по собі є не тільки помилковим, але й аморальним. Сьогодні відроджується традиція вільного володіння словом, зростає попит на людей, які вміють викладати свої думки самостійно, впливаючи на оточуючих не тільки мовною правильністю, але й логіко-композиційною змістовністю. Зміни в суспільстві зумовлюють високі вимоги до усного мовлення фахівця, необхідністю якого стає діалектична єдність форми і змісту.
Ответы
Ответ:
1.Спілкува́ння — передача інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу.Функції:контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, емотивна, встановлення стосунків, намагання впливу; регулювання спільної діяльності; пізнання; формування свідомості людини
2.непідготоване (спонтанне) усне мовлення (діалог, інтерв'ю, дискусія) та підготоване усне мовлення (лекція, виступ, звіт); діалогічне (безпосередній обмін висловлюваннями між двома чи кількома особами) та монологічне (звернене до одного або групи слухачів, іноді — до самого себе) усне мовлення.
3.Типи: безпосереднє (пряме) опосередковане (непряме),безпосереднє (пряме)
Форми:вербальне,невербальне
4.Основоположні розділи риторики: інтенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція
5.До усного професійного мовлення висуваються такі головні вимоги:
1) точність у формулюванні думки, недвозначність;
2) логічність;
3) стислість;
4) відповідність між змістом і мовними засобами;
5) відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
6) відповідність між мовними засобами та стилем викладу;
7) вживання сталих словосполучень;
8) різноманітність мовних засобів;
9) нешаблонність у побудові висловлювання;
10) доречність;
11) виразність дикції;
12) відповідність інтонації мовленнєвій ситуації. Необхідно, щоб ці вимоги базувалися на знанні літературної
6 Жести, міміка, пантоміміка, рухи тіла з'являються у дитини раніше, ніж мова, і стають істотною основою її розвитку.
_
1.розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, сакральний (конфесійний).
2.Спілкува́ння — передача інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу.Типи:етікетний,діловий,інтимний,товариський,приязний.Форми:мова (або вербальне спілкування) та жести, міміка, інтонації (або невербальне спілкування).
3. Стратегія — загальний, недеталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період, спосіб досягнення складної мети.Стратегія ділового спілкування передбачає постановку певної цілі, яка стимулює волю учасника спілкування, заставляє його діяти усвідомлено, інтенсивно, мобілізувати свої здібності, знання, досвід, уміти підпорядковувати свої сили досягненню цієї мети.
4.Правильне,виразне,чітке
5.Види:інформаційні – у «конкретній ситуації»; «під тиском співрозмовника»; з метою викладу своєї позиції.Особливості:Конфіденційність, Доброзичливість, Психологічна проникливість,Тактовність
6.момент встановлення зв'язку, виклад суті справи, обговорення справи або проблеми, закінчення розмови.
7.сновою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність, доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення. Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і викликала позитивні емоції.
8. учасники озвучують якомога більше варіантів, зокрема й найнеймовірніші, а потім з усіх обираються найкращі ідеї або рішення, які можна реалізувати на практиці
9.Ґендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і керують перебігом її.
Объяснение: