Ответы
Объяснение:
Великий педагог В. Сухомлинський у свій час зауважив: «Я вважаю: найважливійшим законом виховання є те, що у школі й сім'ї панував дух відповідальності за благо, щастя, радощі, долю й життя іншої людини. Щоб уже маленька дитина розуміла й серцем відчувала: кожен її крок, кожний вчинок відбувається, відлунюється в духовному житті того, хто поруч із нею, - товариша, батька, матері, наставника».
Усі ми розуміємо, що першоосновою основою розвитку дитини як особистості є виховання в сім'ї. Ст. 59 Закону України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей. На жаль, реалії сучасності стверджують, що батьки всю відповідальність за виховання і розвиток своїх дітей намагаються перекласти на школу.
Батькам дуже часто не до вподоби те, що виростає з їхньої дитини. Вони постійно перебувають у процесі вдосконалення свого витвору. Тоді підтримкою батькам буде визнання вчителем того гарного, що вже є в дитині. Батьки і вчителі будують те саме і мають розуміти одне одного, співпрацювати.
У підлітковому періоді особливо гостро виявляються проблеми стосунків між батьками та дітьми. Підлітковий період - це той відрізок часу, коли вже можна збирати «плоди» виховання. Важливість цього періоду розуміє кожний, але на жаль, по-своєму, не дослухаючись до почуттів, думок іншої сторони. Тож часто безцінна любов непомітно зникає або замінюється псевдолюбов`ю. У цьому віці актуальною проблемою стає розвиток самосвідомості, підліток починає замислюватися над проблемами сенсу життя. Також підліток виокремлює для себе наступні проблеми: - взаємин із друзями, батьками, учителями;
- самореалізації, самовизначення;
- пов’язані із психосексуальними інтересами, коханням;
- осмислення особистостої індивідуальності;
- формування настанов на самостійне життя;
- невідповідності власних ідеалів реальності.
Для батьків у цей період проблеми їхніх дітей виглядають інакше:
- шкільні прогули підлітків;
- «ступор» у навчанні;
- агресивна поведінка;
- сумнівні приятелі;
- утечі з дому;
- зловживання алкогольними напоями, тютюнокуріння
- психічні розклади;
- суїцидні тенденції.
У стосунках підлітків із дорослими актуальною постає проблема свободи та відповідальності за неї. Батьки, що надміру піклуються про дитину, вимагають від підлітка, щоб він був самостійним, відповідальним і водночас постійно керують дитиною, обмежують її можливості. Батьки часто не помічають власні парадоксальні команди, приміром, «Будь самостійним», «Ти вже дорослий» і т.д. – і водночас - «Туди не йди», «Ти ще малий». Такі команди створюють у підлітка відчуття глухого кута й часто призводять до крайнощів.
Підлітки багато часу проводять із ровесниками. Здавалося б, значення дорослих суттєво зменшується, але це не зовсім так. Підліткові необхідне спілкування з дорослими – це зумовлено насамперед проблемами перспективного життєвого самовизначення.
Підліток, який із різних причин не отримує необхідного у спілкуванні із членами своєї родини, намагається компенсувати це на вулиці. Дорослі не завжди приділяють достатньо часу своїм дітям. Спілкування між батьками і дітьми є важливим чинником, дефіцит якого призводить до сімейних проблем, а нерідко, й до підліткових суїцидів.
Підліткам з неадекватною самооцінкою складно самостійно аналізувати та оцінювати ровесників і дорослих, результатом чого часто буває нерозбірливість у контактах, приєднання до асоціальних угрупувань. Такі підлітки не вміють і не хочуть жити самостійно, нести відповідальність за свої дії, у їхній поведінці виявляється недовіра, байдужість до всього. Однією з головних умов успішного «проходження» всієї сім'ї через кризу підліткового віку є прийняття підлітка таким, яким він є ( без гніву і осуду).
Стежте, щоб ваші бажання і вимоги не розходилися з діями, це надасть вашій дитині почуття впевненості і сприятиме зміцненню довіри між вами. Спробуйте не контролювати свою дитину, а взаємодіяти з нею, допомагати розвивати самоконтроль, надавати підтримку при визначенні життєвих цілей. Зрозумійте: чим більше ви чіпляється за нього, тим сильніше він прагне відкинути вашу руку. Спалахи підліткової агресивносивності – це результат надмірної батьківської опіки.
Довіра до дитини – запорука успіху формування близьких стосунків. Батькам немає необхідності відмовлятися од себе, позаяк цілком імовірно, що на ваш докір: «Я віддав тобі все життя, а ти…» - дитина відповість: «А хто тебе просив?» Їй потрібне не ваше життя, а ваша любов.