Прочитати і дати відповідь на запитання!
Із «Декларації прав людини і громадянина» (1789 р.)
Стаття 4. Свобода полягає в можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином, права кожної людини не мають меж, за винятком тих, які забезпечують іншим членам суспільства користування тими самими правами. Ці обмеження можуть бути визначені тільки законом.
Стаття 6. Закон є проявом загальної волі. Усі громадяни мають право брати участь особисто або через своїх представників у його створенні. Він має бути однаковим для всіх, захищає він чи карає. Усі громадяни рівні перед ним і тому мають рівний доступ до всіх посад, місць і занять відповідно до їх здібностей і без будь-яких розрізнень, крім тих, що обумовлені їхніми чеснотами й талантами.
Стаття 17. Оскільки власність є недоторканним і священним правом, ніхто не може бути позбавлений її інакше, ніж у разі встановленої законом суспільної необхідності та за умови справедливого й попереднього відшкодування.
1. У чому ви вбачаєте відмінності у ставленні до закону в становому суспільстві та «Декларації…»? Поясніть, чому в документі обмежується свобода людини.
2. Поясніть зміст статті 17. Чому вона викликала протести з боку частини революціонерів?
3. Як реалізовувались права людини і громадянина в якобінській Франції?
Ответы
Ответ:
1. Відмінності у ставленні до закону в становому суспільстві та «Декларації прав людини і громадянина» полягають у підходах до обмежень свободи. В становому суспільстві свобода може бути обмежена царем або іншими особами на їхню власну розсудливість, що веде до довільного обмеження прав людини. У «Декларації прав людини і громадянина», свобода обмежується лише в разі, коли вона завдає шкоди іншим і може бути обмежена тільки законом, що забезпечує загальні і об'єктивні стандарти обмежень.
2. Стаття 17 «Декларації прав людини і громадянина» гарантувала недоторканність власності, але залишала можливість позбавити власність за умови, що це обумовлено суспільною необхідністю і з справедливим відшкодуванням. Проти цієї статті виступали деякі революціонери, оскільки вони вважали, що це надає державі широкі повноваження для конфіскації власності. Вони обурювалися можливістю, що влада може використовувати цей привід для забирання майна урядовими чиновниками без належної компенсації.
3. Права людини і громадянина в якобінській Франції реалізовувались у період Революції, особливо під час влади якобінців. Якобіни впроваджували реформи, включаючи відміну феодальних обов'язків, рівність перед законом, інститут громадської освіти тощо. Проте вони також вживали репресивні заходи, іноді виправдовуючи їх необхідністю для збереження революції. Це призвело до Максиміліана Робесп'єра та «Великого терору», коли права багатьох громадян були обмежені та репресовані.