творче завдання.За допомогою різних джерел інформації та власного досвіду підготовки міні-презентацію про чинники що соковиділенню що гальмують цей процес
Ответы
Відповідь :Рухова функція травного тракту - обов'язкова умова нормальних хімічних перетворень речовин. Рухи в ротовій порожнині не обмежуються жуванням - діяльністю жувальних м'язів, переміщенням нижньої щелепи. Харчова грудка багато разів перевертається, розминається язиком, м'язами щік, м'якого піднебіння. Складний руховий акт - ковтання. У стравоході починаються специфічні для кишкового тракту рухи - перистальтика. Антиперистальтика більш властива верхнім відділам травного тракту - стравоходу, шлунку, дванадцятипалій кишці. Блювота найчастіше буває шлунковою, рідше - з тонкого кишечника. Тільки в тяжких випадках непрохідності кінцевих ділянок товстих кишок може бути блювота і антиперистальтика товстих кишок з викиданням майже перетравленої харчової маси через рот.
Маятникоподібні рухи найчастіше поширені у відділах з інтенсивними ферментативними процесами - у шлунку, дванадцятипалій кишці. Цими рухами їжа перемішується із соками. Заслінки сфінктерів відкриваються в міру просування хімусу до відхідникового отвору (ануса), але під час антиперистальтики сфінктери розслаблюються, що сприяє руху хімусу в зворотному напрямі.
Якщо узагальнити дані щодо регуляції роботи травного тракту, можна виявити певну закономірність. Діяльність початкових частин травного тракту - ротової порожнини, слинних залоз, стравоходу - підпорядкована тільки нервовому контролю. Робота розташованих нижче шлунка, підшлункової залози та печінки регулюється як нервовими (симпатичні та парасимпатичні нерви), так і гуморальними (гормони травного тракту) чинниками. В кишечнику додається ще один регуляторний механізм - пряма дія механічних (тверді частинки їжі) та хімічних (кислота шлункового соку, мила, продукти перетравлення білків) подразників на залози слизової оболонки. Таким чином, в міру просування їжі по травній трубці в каудальному напрямі, тобто до її заднього кінця, дещо зменшується роль нервової та зростає значення гуморальної регуляції і особливо роль місцевих, локально діючих подразників.
Все це, перш за все, стосується роботи травних залоз, тобто процесів секреції Рухова діяльність травного тракту регулюється переважно симпатичними та парасимпатичними нервами. Перші гальмують, а другі, навпаки, посилюють моторику шлунка й кишечнику.
Нервовому контролю підлягають всі відділи травної системи. Центри, що регулюють роботу різних її відділів, розташовані в довгастому (центр слиновиділення, шлункової секреції) і спинному мозку (центр дефекації). Велике значення в регуляції діяльності шлунково-кишкового тракту має кора півкуль головного мозку. Вона здійснює умовнорефлекторну регуляцію та довільні впливи на роботу цього тракту. Важливу роль в регуляції всієї травної системи відіграє ще один рівень центральної нервової системи - гіпоталамус (частина проміжного мозку). Тут знаходяться центри голоду й насичення, нейрони яких збуджуються при змінах у крові, що їх омиває, вмісту продуктів травлення (наприклад, глюкози). Зниження їх концентрації в крові збуджує центр голоду (апетиту), в результаті чого виникають так звані голодні скорочення шлунка, при цьому виникає бурчання в шлунку і відчуваються гострі напади голоду. У тварин це спричиняє відповідні зміни поведінки, спрямовані на пошук і здобування харчу. При збільшенні вмісту продуктів травлення в крові збуджується центр насичення, виникає відчуття ситості, організм припиняє приймати їжу. Певне значення в такій регуляції мають чутливі імпульси від рецепторів шлунка та кишечника, які інформують центри про ступінь наповнення шлунково-кишкового тракту їжею.
Пояснення:
Правильно зрозумів? Перечитай, кинь на друк. Та виділи основну інформацію