Вірний Петрів він. Пуланно зачав по високій траві, в під його ковт признали, розліталися на рожевих і ведених проворих крильцая на в Соня коники. Комих зносило вітерцем, і вони розсіювалнов далеко до вкола, Кілька разів від самих попит нов сто викидав здоровенних зай Не раз на густої трави сторчма злітали розпасені курі Добро нагорба високо знеслося вгору, і перед вершником відкрилас Зоресла деревами долина. Петро опрямував Пулянка пологим схилом праворуч. Хочешь чая по траві, було видно, що під ним широка пр жия стежка. «Спустившись на пагорба, Петро пустив вірного Вуланка тихою ходо Може, кроків по двісті пропав кінь, тоді заіржав. Десь недалеко повіли слабким переривчастим Іржаниям. Потроїдняв лук і почав на пинати тятиву. Ось крутий аворот стежка. Межи кущів топає половий кінь. Голову опустив, порваний повід волочиться. «Сідло на коні скособчилось у пра вий бік, а нього стирчать дві стріли То ж Степанів Лиско! Не дався татарам! Бродить степом, сумує за за гиблим господарем... Підігнавши Буланка до знесиленого коня, Петро зістрибнув. Погла джуючи змученого Лиска, вийняв з його загноених губ вудила. Розстеб нув підпругу, зняв сідло, повиймав татарські стріли. Петро повів обох коней на дзюркотіння води. Напоїв їх у струмку, за ходився коло бідного Лиска. Почав гострими паличками чистити рани.. Кінь дрібно тремтів. Ран було чимало. Всі від стріл Петро набрав у казанок кришталевої води. Відійшовши подалі від струмка, заходився сокирою викопувати яму для вогнища. Відтяв засохлий сук, розколов на скіпки. Приніе шишок. Тоді поблукав трохи серед кущів і приніс у шапці вогких бульбуватих коренів завбільшки з голубині яйця. Висипав у казанок, добре помив. Це були плоди любки. Ще цю рослину називають люби мене не покинь. Дівчата її у ворожбі вживають. А вояки знають, що це найкращі ліки від знесилення. Татари у військовому поході завжди запасаються любкою. П'яти бульбочка цілий день здоровому вояку вистачає, щоб сили не втратити. Треба тіль ки вміти приготувати. Петро розпалив вогнище. Поставив на нього казанок зі свіжою водицею. Невдової на дні ка зана почали з'являтися маленькі бульбашки/ в тоді відриватись і злітати вгору. Над поверхнею закрутилася пара, ов Тим часом Петро насилював чисто помиті бульбочки любки голкою на нитку. Потім він потримав це «намисто» в окропі, щоб бульбоч ки не гірчили, не пліснявіли й добре сохли. Після цього їх слід було б добряче висушити й розмолоти. З розмелених бульбочок на молоці або воді роблять бовтанку. Але то для людини Коневі ж досить нашкребти й дати разом із пе- ретертим на каменях розпареним вівсом." Скоро все було зроблено. Лиско куняв, опустивши голову. Петрів Буланко приступив до нього впритул і хльоскав хвостом. Він відганяв мушву і від себе, і від хворого товариша. Петро прихилився спиною до нагрітої за день сосни і з насолодою вдихав запах розімлілої живиці. «В казанку кипіла каша тепер уже для нього. З кущів розходилися духмяні пахощі. То чудодійна любка розкривала надвечір свої квіти.. Скласти стислий переказ тексту до плану ПЕРЕКАЗУ 1. Вершник спустився в долину. 11. Кінь загиблого товариша. Ш. Петро готує ліки для Лиска. 1. Петро розпалив вогнище. 2. Нанизав бульбашки любки й опустив у окріп. 3. Досить нашкребти й дати з вівсом IV. Запахла надвечір Любка.
Ответы
Ответ:
**Переказ:**
У долині вершник Петро відпочивав після довгого переходу, а його вірний конь, Пулянка, тягавсь у високій траві. Незважаючи на втому, Петро виявив увагу до навколишнього світу: пестив природу та спостерігав за гармонією. Під час зупинки він помітив кілька курчат, які розповсюджувались серед трави.
У подальшому його увагу привернула лікарська рослина — любка, яку він збирав для приготування ліків. Петро показав не лише навички кочівника, але й лікаря, допомагаючи своєму коневі Лиску, який потребував догляду через поранення.
Вечірній паломницький вогник у недалекій долині теж не залишився поза увагою. Петро визначив його як слід та обрав новий напрямок руху, повертаючись до своїх обов'язків із розумінням, що залишивши за собою слід світла, він завжди зможе повернутися.
Таким чином, палке підтримування вогнища відбулося не лише на фізичному рівні, але й на рівні духовного оновлення та допомоги природі та спутникам.