Домашнє завдання:
Контроль говоріння
Усний !!! докладний переказ художнього тексту
розповідного характеру з елементами роздуму,
доповнивши текст своїми міркуваннями про
вчинок хлопчика.
Черевики
Було це восени сорок третього року. Щойно настало
наше звільнення від німців, зазнали ми великої радості, але й
бідували дуже. Уже земля грудками взялася, зима з-за гори
виглядала, мені в перший клас іти, а взувачки — ніякої. Мати
напекла ячних пампушок та й каже:
— Понеси на станцію, продай солдатам.
Прийшов я на станцію, заліз у вагон і стою при вході. Не знаю,
що казати.
— Продаєш? По чому штука? — запитує мене найближчий
солдат, уже немолодий, з рудими вусами.
А я мовчу. Малий, але теж утямив — люди на фронт їдуть, може,
їх усіх повбиває завтра, а я з них за пампушки гроші правитиму.
Соромно мені стало, і сльози на очі навернулися. Стою я,
переступаю босими ногами, носом шморгаю.
— Я не продаю, так беріть.
Солдат із вусами простягнув руку, узяв одну пампушку,
розломив, і дух по вагону пішов. Одкусив він трошки, жує і на
мої ноги дивиться. Тоді друга рука потяглася до кошика, третя, а
далі пішов кошик по вагону. У цю мить паровозний свисток
засвистів. Вусатий ухопив десь за спиною кошик, втиснув мені в
руки і в спину штовхає:
— Біжи, хлопче, зараз рушаємо.
Іду додому, і чомусь мені все ще соромно, і
плакати хочеться. Аж за станцією відчув, що кошик
не порожній. Не розібрали солдати всіх пампушок,
думаю. Дивлюся, аж там два зошити зелені й
чотири олівці. А під зошитами ще щось.
Роздивляюся, а воно солдатські черевики. Добрячі,
цілі, тільки один трохи більший, а другий —
менший, і задники позлизувані.
Ті черевики я носив до шостого класу, міцнішої і
теплішої взувачки не пам'ятаю в житті
(За Ю.
Мушкетиком).
Ответы
Ответ:
Увечері після продажу маминих пампушок я повернувся додому. По дорозі я відчував сором і бажання заплакати. Біжучи, думав про те, що люди, які купили пампушки, можуть завтра загинути на фронті. Цей вчинок хлопчика вражає своєю внутрішньою сильною мотивацією. Він бачить, що люди на фронт йдуть, щоб відстояти мир, і навіть можливість заробити гроші не вбиває його совість. Він відмовляється продавати пампушки і видає їх солдату безкоштовно.
Той солдат, з рудими вусами, виявляється дуже вдячним за доброту хлопчика і вручає йому кошик з пампушками. Тут з'являються черевики - незвичайна знахідка в кошику. Хлопчик радісно знімає дитячі черевики, які його супроводжували протягом багатьох років.
Цей вчинок хлопчика свідчить про його велику чуйність та жертовність. Він довіряє солдатам, проявляючи надію, що вони оцінять його вчинок і залишаться живими. Черевики стають символом самопожертви і солідарності з людьми, які ризикують життям на фронті. Вони нагадують нам, що ми повинні цінувати життя та вміти допомагати один одному.
Цей розповідний текст з елементами роздуму приводить нас до міркування про значення вчинків простих людей в складних часах. Вони можуть незначними здаватися, але мати велике вплив на оточуючих. Все залежить від нашої совісті і здатності виявляти милосердя та жертовність в буденному житті.
Объяснение: