переаз тексту 70% від нього
Він приїхав ще вчора ввечері, й на нинішній ранок переживав такі почуття, наче навідався не просто в рідне село, не тільки до батька й матері, якій оце виповнилось піввіку, а дістався зовсім в інший світ — це був світ його дитинства, яке дивилось на нього з кожного кутка в хаті, яке тягнулось до нього віттям яблуневого саду. Це був світ його рожевих мрій, які, здається, ще зостались жити тут — ось тільки варто йому вийти в поле, вкрите зеленою озиминою, як зустрінеться з ними. Вони налетять на нього роєм, і він схмеліє від них. Це був світ, творений чорною землею, синім небом, травами, цвітом весняних дерев, запахами чистого повітря, співом пташок, — світ, який він міг щиро, по-синівському назвати рідним, світ, який його народив і до якого він зберіг глибоке вдячне почуття... Приїхавши вчора додому, він почав прислухатись до того відгуку-відголосу, яке мало в його єстві все те, що він угледів у своєму селі, все, що побачив у батьківській хаті. І йому ставало дедалі впевненіше, надійніше, бо він таки мав міцний корінь, і той корінь ще був у землі, брав із неї соки... Йому було по-справжньому добре, от хіба що дивний смуток не полишав його, дивний смуток, який наче був для нього незрозумілим голосом минулого, до якого він ще мав прислухатись і втямити по-новому, глибше... Хата їхня стояла на сільській околиці. Відразу за городом лежали зелені поля і, буйні в своїй весняній яскравості, слались до обрію. Іван пройшовся поза городами, і з кожного обійстя пахло йому цвітом дерев, і весело та клопітливо гули бджоли. Простір дихав холодним вітерцем, що ніс пахощі омолодженої землі, й Іван знову подумав про те, що йому цей здавен знайомий світ здається немов побаченим уперше, якось особливо хвилює і бадьорить. І ще він думав про те, що цьогорічна весна для нього не схожа на жодну з попередніх. Все, що відбувається цієї весни, має для нього значення, все сповнене глибокого змісту. Весна така чи він стоїть на порозі нових змін у своїй природі, й вони примушують його дивитись на самого себе та на довколишній світ іншими — зацікавленій!йми, гострішими, розумнішими — очима? Зійшов на горбок — звідси село відкривалось навсібіч далеко, чи не до найдальшої своєї околиці, й довго дивився на знайомі вулиці, кожну з яких сходив не один раз, і на хати, в кожній з яких колись побував як свій, а не чужий. І що довше дивився, то більше здавалось, що хоч і виїхав звідси давно, та все-таки коренем своєї душі назавжди зостався отут, у рідному селі, й що, либонь, найповніше та найщасливіше мається йому зараз саме тут. Усі його почуття прийшли у відповідність одне з одним, бо зростали на оцій рідній землі, й думки не обпікали мозку, бо зацвітали на ґрунті примирених почуттів...
Ответы
Ответ:
Він приїхав вчора ввечері і відчував, ніби повернувся до свого рідного села, до батька та матері, якій виповнилося півстоліття. Але він також відчував, що це більше, ніж звичайний візит до родини. Він потрапив в інший світ - світ його дитинства, де кожна куток хати, кожне дерево в саду мали свою історію. Тут він зустрів дитячі мрії, які здається, що ще живуть тут, готові взяти його в обійми, якщо він вийде в поле, вкрите зеленою озиминою. Його дитинство було пов'язане з чорною землею, синім небом, співом пташок і запахами природи. Цей світ був його рідним, і він відчував глибоку вдячність до нього. Приїхавши сюди, він став слухати відголоси дитинства, відчувати свої корені, вирослі на цій землі. Ця весна для нього була особливою, вона вказувала на нові зміни в його житті і в самих його почуттях. Він дивився на своє село і відчував, що воно завжди було й залишалося його душевною домівкою.