Ответы
Відповідь: Одного разу в маленькому селі жив учитель історії, Дмитро. Він завжди був цікавим, незвичайним та завжди мав величезний запас знань про минуле. Його уроки заворожували учнів, але було одне, що їх тривожило: учитель завжди закінчував усі історії напівзахоплено, але ніколи не доходив до кінця. Вони спробували розібратися в цій таємниці і вирішили попросити Дмитра розповісти їм одну історію повністю.
Учитель згодився і попросив дітей піти разом з ним до бібліотеки міста. Вони відправилися дорогою, виконаною снігами та гілками, тихо обговорюючи, яку саме історію хочуть почути.
Прибувши до бібліотеки, Дмитро недовго шукав певну книгу, а потім мовчки повів їх до кімнати, яку ніхто в селі ще не бачив. На влаві стояв величезний металевий камінь з дивним замком, прикрасленим химерними фігурами. Учитель повернув ключ у двох секретних замках, і обриси ключа передовбилися на камені. Камін відкрився, показуючи древню книгу, яка виходила там з-під пилу.
Троє учнів заплелися на старі шкільні стільці, не можучи скрити своє захватення. Дмитро почав поволі розміщувати книгу на підсвічуванні, старанно перегортаючи сторінки, як у кожному світлі блискувала мудрість століть.
"Це історія про давній лабіринт", - сказав він.
Учитель почав розповідь про велику пригоду трьох сміливих героїв, які розгадували шифри, преодолівши складні перешкоди, щоб вирішити загадку лабіринту. Вони пройшли різними кімнатами, де знайшли безліч скарбів та відкрили приховані таємниці. Їх шлях був повний небезпек і тяжкостей, але завжди бувився вогонь надії в їх серцях.
І коли усі тріє герої дісталися центру лабіринту, де схована була найбільша загадка, Дмитро зупинився і подивився на своїх учнів з посмішкою на обличчях. Вони запитали: "Так що сталося далі?".
"На жаль, мої дорогі учні, саме ця історія має відкриту кінцівку. Прийдеться чекати наступного разу, коли знайдемо ключ до останньої сторінки", - сказав Дмитро.
Учні були збентежені, але їх ллється враження не змінилося. Вони зрозуміли, що саме незавершені оповідки дозволяють їхній уяві літати туди, де ніщо не знаходить крайньої точки. Вони зрозуміли, що кожна історія - це безкінечне пригода, яка може тривати скрізь, навіть у маленькому сільському будинку чи шкільній аудиторії.
І так, разом із своїм улюбленим учителем, діти продовжили досліджувати книги, забуті кутки і мріяти про свої власні незліченні кінцівки оповідань.
Пояснення: тому що я це написав