Ответы
Літературний жанр: епос.
Жанрова спрямованість: соціально-психологічний роман.
Художній стиль: реалізм.
Тема твору: розгляд життя злочинця Чіпки від його народження до ув'язнення на каторгу на фоні широкого суспільства.
Центральна ідея: вказівка на те, що недосконале суспільство спонукає людей до протесту, але водночас відкидає боротьбу з несправедливістю через злочин.
Основні персонажі та їх символіка: Чіпка Варениченко - головний герой, символ пропащої сили та духовної сліпоти; Грицько Чупруненко - друг Чіпки; Мотря - мати Чіпки; Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов) - батько Чіпки; Оришка - баба Чіпки; Галя - дружина Чіпки; Христя - дружина Грицька; Мирон Гудзь - козак, прадід Максима; Максим Гудзь (Махамед) - батько Галі, колишній москаль; Явдоха - колишня повія, мати Галі; Матня, Лушня, Пацюк - "друзі" Чіпки; Василь Порох - п'яничка, колишній судовий працівник; Кряжов - голова повіту; Чижик - секретар суду; Дмитренко - становий; пан Польський та його нащадки; Лейба - жид-корчмар і його нащадки та ін.
Символічні образи: Чіпка (символ безнадійної сили та духовної сліпоти); Христя (символ християнської любові та мудрості) та інші.
Часова рамка подій: Головна дія розгортається у середині XIX століття, але також включає події від першої половини XVIII століття до другої половини XIX століття.
Місце дії: Село Піски, Московщина, повітове місто Гетьманське.
Основні мотиви: "кохання", "соціальна несправедливість", "народна мораль", "моральна деградація", "москалізм", "злочин і покарання", "помста", "жіноча доля", "взаємозв'язок минулого та сучасного", "відплата дітей за гріхи батьків".
Художні засоби: психологічні контрасти, опис інтер'єрів та функціональних пейзажів, портретні характеристики, виразні образи та тропи, перехід від об'єктивно-епічного наративу до внутрішнього монологічного розкриття.
Проблематика твору охоплює такі аспекти: боротьба добра та зла, відносини між батьками і дітьми, життєвий вибір, кохання і сімейні стосунки, людська гідність та свобода, життя селян в умовах нищення, патріархальний устрій, виховання і народна мораль, авторитет у громаді та самореалізація.
У 1849 році, 13 травня, народився Панас Мирний (Панас Якович Рудченко), видатний письменник, драматург і громадський діяч. Він отримав освіту в Миргородському парафіяльному і Гадяцькому повітовому училищах. У віці 14 років почав працювати в Гадяцькому повітовому суді, але з часом виявив, що його справжнім покликанням є літературна діяльність.
Перші його твори були опубліковані в журналі "Правда" у Львові під псевдонімом Панас Мирний у 1872 році. Пізніше, спільно з братом Іваном Біликом, він завершив роботу над романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", який був виданий у Женеві у 1880 році. У своїх творах він намагався відображати реальне життя своєї країни просто і правдиво. До його найвідоміших творів входять "Повія", "Лимерівна", "Морозенко", "Лихі люди".
Через цензурні обмеження на українську мову, зокрема Емський указ 1876 року, твори Панаса Мирного не змогли бути опубліковані в Україні до середини 1880-х років. Водночас, він залишав свій літературний псевдонім в секреті і не бажав публічно розкривати його, вважаючи себе негідним великої слави.
Він досяг високого посадового статусу, ставши дійсним статським радником та отримавши нагороди орденами святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня і святого Володимира ІV ступеня. Познайомившись з донькою капітана Олександрою Шейдеман, він одружився досить пізно та разом виріс три сини.
Панас Мирний був активним громадським діячем, підтримував зв'язки з видатними представниками української культури і активно просував права жінок та виступав проти заборони вшанування Тараса Шевченка в 1914 році. Він не підтримував жовтневий переворот і більшовицьку революцію.
Панас Мирний помер 28 січня 1920 року у Полтаві. Його будинок став музеєм, який присвячений його життю і творчості.