Ответы
Ответ:
На барвінку волохатому спочива,
Місяць на небосхилі тихо світиться.
Мов зоряні шляхи плетуться в долину,
Мріячи про кохання, як сім'я в молитві.
Зірвав я троянду у полі, ніжну й чисту,
У відзеркаллі долонь моя аж рум'яніє.
На її квітках роса, немов брильянт,
Та серце моє, як дзеркало, чекає.
Серце, наче ріка, пливе вглиб безмежжя,
Зустрічаючи вечір та світанок вновь.
Тиша вічности лине в краєвиді цьому,
А мій дух уперто вдавшись у мрії глибокі.
І веліччя цього світу мене вразило,
Мій дух знаходить тут свою вільну стежку.
Величковського дух у серці моїм живе,
У цьому світі ніжність та краса незгасне.
З тобою, Україно, моя душа з'єдналась,
Твій дух, як вітерець, завжди мене ласкає.
Вірші Івана Величковського надихають мене,
На власну долю і рідну землю я дивлюся знову.
Объяснение: