17. Хто такі кобзарі? Розкажіть про олного з народних співців кобзарів . Хто така Маруся Чурай ? Розкажіть про її життя та діяльність
Ответы
Ответ:
Кобзарі - це народні співці-поети, які в Україні відзначалися своєю майстерністю в грі на кобзі та виконанні епічних, ліричних та героїчних пісень. Вони використовували кобзу не лише як музичний інструмент, але і як засіб для передачі історій, спільних думок та важливих повідомлень в суспільстві. Кобзарі були ключовими фігурами в українській народній культурі, і їхня творчість часто сповнена патріотизму та боротьби за справедливість.
Маруся Чурай - це дівчина з відомого твору "Заповіт" Тараса Шевченка, яка символізує Україну та український народ. Тарас Шевченко описує Марусю Чурай як молоду, красиву, веселу дівчину, яка репрезентує незалежність та силу українського народу. Маруся Чурай стала одним з іконічних образів української національної свідомості, її ім'я асоціюється з духом боротьби та віри в краще майбутнє.
Проте, варто зазначити, що Маруся Чурай є художнім образом, а не реальною історичною постаттю. Тарас Шевченко створив її як символ України та українського народу, а не як конкретну історичну особу.
Таким чином, Маруся Чурай - це образ, який став символом боротьби та незалежності українського народу, а кобзарі - це ті, хто сприяв збереженню та передачі української культури та історії через свою музику та співи.
Михайло Степанович Кравченко (1858-1917) – відомий український кобзар.
До репертуару М. Кравченка входили: думи — «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі», «Бідна вдова і три сини», два невольницькі плачі; сатиричні пісні — «Дворянка», «Чечітка», «Сусідка» та інші, а також пісні різноманітного змісту.
М. Кравченко був свідком повстання селян у його рідному селі у 1905 році. Жорстока розправа над селянами залишила глибокий слід у серці кобзаря і він склав дві думи: «Чорна неділя в Сорочинцях» та «Про Сорочинські події 1905 року».(з біографії)
Маруся Чурай- (1652- —) це народна українська співачка та поетеса з Хмельниччини,яка пізніше жила у Полтаві.Одного разу її засудили до страти,але виправдали, «за заслуги її батька та солодкі пісні»
за своє життя вона чекала свого коханого,який пішов на війну,у 1649 році,але так з неї і не повернувся.